Шанін Петро Миколайович

Шанін Петро Миколайович (2 жовтня 1880, Вознесенськ — 10 липня 1941, Київ) — український військовий діяч, підполковник Армії УНР, до цього — російський військовик. Начальник електротехнічної управи головного інженерного управління військового міністерства послідовно Української Держави та УНР[1].

Шанін Петро Миколайович
 Підполковник
Загальна інформація
Народження 2 жовтня 1880(1880-10-02)
Вознесенськ, Херсонська губернія
Смерть 10 липня 1941(1941-07-10) (60 років)
Київ
Громадянство Російська імперія →
 УНР →  СРСР
Національність росіянин
Військова служба
Роки служби 1899—1917
1918—1919
1919–????
Приналежність Російська імперія →
 УНР
Вид ЗС  Армія УНР
Рід військ Сухопутні війська
Формування Кавказька саперна бригада
2-й Кавказький саперний батальйон
3-й радіотелеграфний дивізіон
Головне інженерне управління
Війни / битви Перша світова війна
Радянсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден Святої Анни 3 ступеня

Життєпис

Петро Миколайович Шанін народився 2 жовтня 1880 року у Вознесенську Херсонської губернії[2]. У 1901 році закінчив Московське піхотне юнкерське училище, згодом Офіцерську електротехнічну школу. Після навчання служив поручником та старшим ад'ютантом бригадного штабу у Кавказькій саперній бригаді, а потім штабс-капітаном 2-го Кавказького саперного батальйону[3]. 25 грудня 1908 року нагороджений орденом Святої Анни III ступеня. Під час Першої світової війни Шанін командував 3-м радіотелеграфним дивізіоном. Останнє звання у російській армії — підполковник.

В Українській Народній Республіці 10 березня 1918 року Петро Шанін отримав посаду начальника інженерного відділу Головного інженерного управління Військового міністерства УНР, згодом — Військового міністерства Української Держави. З 9 серпня 1918 року підполковник — на посаді начальника Електротехнічної управи Головного інженерного управління Військового міністерства Української Держави. З 10 вересня 1918 року та станом на вересень 1919-го — начальник Електротехнічної управи Головного інженерного управління Військового міністерства Української Держави, згодом — УНР[4].

Після 1919 року Шанін воював на боці Збройних сил Півдня Росії. Потрапив у більшовицький полон. З 1924 року на особливому обліку у Київському ДПУ.[2]

У 1920-ті роки Петро Шанін проживав у Києві і працював головним механіком на Судноремонтному Заводі ім. Сталіна, викладав електротехніку і радіосправу в київському Річковому технікумі. Чотири рази був заарештований. У 1939 році його заарештували за антирадянську агітацію. На жодному з допитів колишній офіцер свою провину не визнав, тому справа була припинена. Помер 10 липня 1941 року, похований на Лук'янівському кладовищі Києва.

Примітки
  1. Росіяни в боях за незалежну Україну; Дмитро Калинчук, Історична правда, 17 грудня 2013
  2. Учасники білого руху в Росії; С. В. Волков, Погибшие. Процитовано 20 червня 2018. (рос.)
  3. Шанін Петро Миколайович; Офіцери РІА, 8 вересня 2017 (рос.)
  4. Зі зброєю у руках за незалежність України билися… і росіяни; Козацький край, № 16 (58), 30 грудня 2013

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.