Шарлотта Амалія Гессен-Філіпстальська

Шарлотта Амалія народилась 11 серпня 1730 року у Філіппсталі. Вона була четвертою дитиною та другою донькою в родині ландграфа Гессен-Філіпстальського Карла I та його дружини Кароліни Крістіни Саксен-Ейзенахської. Мала старшу сестру Кароліну Амалію та братів Вільгельма й Фрідріха. За рік родина поповнилася найменшою донькою Філіпіною. Карл I був принцом Гессенського дому, володів землями у Гессен-Касселі, однак не був повністю суверенним правителем.

Матір померла, коли доньці ще не виповнилося 13 років. Батько більше не одружувався.

Портрет Антона Ульріха, близько 1745 року

Шарлотта Амалія єдиною зі своїх сестер уклала шлюб. У віці 20 років вона стала дружиною 63-річного герцога Саксен-Мейнінгену Антона Ульріха. Весілля пройшло 26 вересня 1750 у Гомбурзі. Для нареченого це був другий шлюб. Перша морганатична дружина народила йому десятьох дітей, п'ятеро з яких, у тому числі, син, досягли дорослого віку. Втім, імператор Священної Римської імперії Карл VI виключив їх з лінії престолонаслідування Саксен-Мейнінгену, й Антон Ульріх потребував нових спадкоємців. Герцога змальовували як розумну та вольову людину, але, водночас, задерикувату та запальну. За дванадцять років подружнього життя у них із Шарлоттою Амалією народилося восьмеро дітей:

• Шарлотта (1851—1827) — дружина герцога Саксен-Гота-Альтенбургу Ернста II, мала четверо синів;
• Луїза (1852—1805) — дружина ландграфа Гессен-Філіпсталь-Бархфельдського Адольфа, мала шестеро дітей;
• Єлизавета (1753—1754) — прожила 5 місяців;
• Карл (1754—1782) — герцог Саксен-Мейнінгена у 1763—1782 роках, був одруженим із принцесою Луїзою Штольберг-Ґедернською, дітей не мав;
• Фрідріх Франц (1756—1761) — прожив 5 років;
• Фрідріх Вільгельм (1757—1758) — прожив 5 місяців;
• Георг (1761—1803) — герцог Саксен-Мейнінгена у 1782—1803 роках, був одруженим із принцесою Луїзою Елеонорою Гогенлое-Лангенбурзькою, мав двох доньок та сина;
• Амалія (1762—1798) — дружина князя Каролат-Бойтанського Генріха Карла, мала семеро дітей.[1]

У січні 1763 року, менш ніж за рік, після народження молодшої доньки, Антон Ульріх помер у Франкфурті-на-Майні. У герцогстві була відсутня прімогенітура, тож права на престол мали їхні обидва малолітні сини. В очікуванні офіційного призначення регенткою, Шарлотта Амалія виїхала до Філіпсталю, звідки повернулась після відповідного указу імператора. Її родичі були проти цього.[2]

Амалієнрух у 2012 році

Роки правління герцогині стали розквітом освіченого абсолютизму в країні. Початок її володарювання припав на економічний занепад країни, однак завдяки проведенню вдалих реформ та введенню режима жорсткої економії, фінансове становище Саксен-Мейнінгену пожвавилося і стабілізувалося. Між іншим, цьому сприяв успішний вибір міністрів та канцлера, яким після 1770-го кілька років був Адольф Готліб фон Ейбен. Водночас, відбулося піднесення духовного життя герцогства. Все це сприяло тому, що Шарлотту Амалію стали називати «Рятівницею герцогства».

Від 1775 року герцогиня залучала до керування державою старшого сина Карла. Остаточно вона пішла з посади регентки у лютому 1782 року, по досягненні молодшим сином повноліття. Під час їх дорослішання, надавала хлопцям певну свободу: вони могли вільно грати у садах плаці та, за бажанням, виконувати роботи в саду власноруч.[2]

У 1785 році Шарлотта Амалія придбала маєток своєї попередниці «Софієнлюст», значно розширила його та перейменувала в «Амалієнрух». Надалі він слугував її удовиною резиденцією. Герцогиня розширила та прикрасила сад, де було висаджено близько 300 апельсинових і лимонних дерев, а також кавові дерева та багато інших південних рослин, які зимували в теплицях.[3]

Померла 7 вересня 1801 року у Майнінгені, переживши п'ятьох своїх дітей. Згідно висловленого бажання, похована на парковому цвинтарі Майнінгена.[4]

• Гессен-Філіпсталь (англ.)
• Профіль на Geni.com (англ.)
• Профіль на Thepeerage.com (англ.)
• Генеалогія Антона Ульріха Саксен-Мейнінгенського (англ.)