Шарль Кро

Шарль Кро народився 1 жовтня 1842 в місті Фабрезан (департамент Од) на півдні Франції, у великій і заможній родині. У Шарля було два старших брата — Антуан, який став лікарем, і Анрі, покликанням якого стала скульптура. З дитинства Кро пробував себе в різних царинах знань — вивчав стародавні мови, потім став брати уроки музики і малювання, незабаром взявся за вивчення медицини і теології. Але згодом навчання йому набридло, і він з головою поринув у богемне життя, підтримуваний своїми братами, які теж були не проти взяти участь у гуляннях аристократичної молоді. У цей момент він знайомиться з дівчиною, якій не судилося стати його дружиною, але з якою буде пов'язана велика частина його життя, — Ніною де Війар.

Нескінченні святкування, сидіння в шинках принесли йому славу гульвіси, легковажного шансоньє, але все ж талановитого літератора. В якийсь момент його нестримна пристрасть охолола, і він захоплюється наукою, якою займається з самого дитинства. Багато часу він приділяє роботі над кольоровою фотографією. У 1867 році Кро на Всесвітній виставці в Парижі демонстрував уже автоматичний телеграф. У тому ж році він подав заявку на винахід пристрою «для запису і відтворення в кольорі форм і рухів». У 27 років Шарль опублікував працю під назвою «Загальне вирішення проблем кольорової фотографії» (Solution générale du problème de la photographie des couleurs), а також «Огляд можливих зв'язків з планетами».

Але крім заняттями наукою, він все-таки приділяє деякий час і літературній діяльності. Він пише вірші і повісті, які виходять в друк вкрай рідко. Єдиною збіркою його творінь стане «Сандалова скринька» (Le Coffret de santal), яка вийде мікроскопічним тиражем. Зате він досяг значного успіху в жанрі монологів, які стали особливо популярні в Франції в кінці XIX сторіччя, завдяки популярному тоді акторові Коклену-мол. В цей час він розлучається зі своєю любов'ю Ніною, а незабаром одружується на датчанці Марії Хьярдемааль, з якою у них народиться двоє синів.

Однак до всіх його літературних і наукових занять знову додаються його головні захоплення: алкоголь, галасливе життя, салони та літературні читання — все, чим славилася Франція в 1870—1880-х роках. З 1869 року його вірші стали з'являтися в літературному журналі «Парнас» разом з Малларме, Вільє і Верленом, що робить його популярною фігурою в Латинському кварталі Парижа.

Постійні претензії з боку родини повертають його в нормальне середовище, він знову починає працювати. Так, коли Кро виповнилося тридцять, він почав дослідження слухового сприйняття і опублікував працю «Принципи механізму мозку». А 30 квітня 1877 року, коли йому було 35 років, він подає в Академію наук опис «палефона» — апарату для запису і відтворення мови[7]. У жовтні того ж року побачив світ патент Томаса Едісона на «удосконалення інструменту для контролювання і відтворення звуків», і 11 грудня 1877 року в журналі «Рапель» Віктор Меньє помістив статтю під заголовком «Пан Шарль Кро загнав звук в пляшку» про фонографі французького винахідника.

Зрештою заняття наукою набридли йому, і він починає просте і розмірене життя. Але незабаром помирає його дружина — Марія Хьярдемааль, що призводить його в глибокий розлад. У 1888 році Шарль Кро помер на руках у свого старшого брата-лікаря Антуана, який згодом дасть висновок «помер від повної неузгодженості внутрішніх органів».

У 1947 у Франції групою музикантів і музичних критиків була заснована Академія Шарля Кро, яка, зокрема, вручає щорічні премії за кращі диски року в декількох номінаціях.

Пісні на вірші Шарля Кро виконували Бріжітт Бардо і Жюльєтт Греко.

• Solution générale du problème de la photographie des couleurs (1869) — винаходи;
• Le Coffret de santal (1873 і 1879) — поезія;
• Le Fleuve (1874) — поезія;
• La Vision du Grand Canal des Deux Mers (1888) — поезія;
• Le Collier de griffes (1908) — поезія;
• Plainte (1873) — поезія.

• Розповіді Кро про свої винаходи (англ.)