Шарль Леска

Ка́рлос Іпо́літо Сарале́ґі Леска́, Ша́рль Леска́ (ісп. Carlos Hipolito Saralegui Lesca; 19 лютого 1887(18870219)[2], Буенос-Айрес , Архентина 1948, Аргентина) франко-аргентинський праворадикальний журналіст і видавець. До початку Другої світової війни навчався у Франції. Після капітуляції Парижа почав співпрацювати з режимом Віші, писав публікації в колабораціоністській газеті Je suis partout, головним редактором якої в той час був Робер Бразійак.

Шарль Леска
фр. Charles Lesca
Ім'я при народженні ісп. Carlos Hipolito Saralegui Lesca[1]
Народився 19 лютого 1887(1887-02-19)[1]
Буенос-Айрес, Аргентина
Помер 1948
Буенос-Айрес, Аргентина
Країна  Франція
 Аргентина
Діяльність журналіст, письменник
Знання мов французька і іспанська
Заклад Je suis partoutd
Учасник Перша світова війна і Німецька окупація Франції
Партія Французька дія

Біографія

Карлос Іполіто Саралеґі Леска народився в сім'ї баскських емігрантів в Буенос-Айресі. З початком Першої світової війни вступив добровольцем у французьку армію. Там Леска познайомився з лідером монархічного руху «Аксьон франсез» (AF) Шарлєм Моррасом. Вступивши до лав AF, якийсь час ще залишався головним редактором «Je suis partout». У роки Другої світової війни підтримував генерала Петена, активно співпрацював з нацистами, був членом центрального комітету «Легіону французьких добровольців проти більшовизму». Незважаючи на протидію Морраса, Леска видає «Je suis partout» в німецькій зоні окупації[3]. У 1941 видав антисемітську книгу «Quand Israël se venge».

Після звільнення Парижа втік до Німеччини, пізніше виїхав у франкістську Іспанію. У 1946 через Уругвай перебрався до Аргентини Хуана Перона. Був одним з перших європейсько-фашистських злочинців, що тікали з Європи за допомогою французького кардинала Ежена Тіссерана та аргентинського кардинала Антоніо Каджіано. В Аргентині Леска організував так звану «пацючу стежку»[4], допомагав нацистським злочинцям ховатися від правосуддя. Так, саме Шарль Леска допоміг П'єру Дайє — бельгійцю зі зв'язками в іспанському уряді — знайти притулок в Аргентині.[4]

Леска був засуджений до смертної кари в травні 1947 року Верховним судом Франції, але, незважаючи на запити видачі з Парижа, так ніколи і не був виданий. Помер в Аргентині у 1948 році.

Див. також

Примітки

  1. http://www.argentina-rree.com/portal/archivos/justicia01.htm
  2. За деякими даними народився в 1871
  3. Pascale Pellerin, Les Philosophes des Lumieres dans la France des annees Noires: Voltaire, Montesquieu, Rousseau et Diderot, Editions L Harmattan, 2009—232 pages, p. 34
  4. Phayer, 2008, p.182.

Література

  • Phayer Michael. 2008. Pius XII, The Holocaust, and the Cold War. Indianapolis: Indiana University Press. ISBN 978-0-253-34930-9.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.