Шарль Робер Ріше

Шарль Робер Ріше (фр. Charles Robert Richet) (25 серпня 1850, Париж 4 грудня 1935, Париж) французький фізіолог, піонер у багатьох областях досліджень, таких як нейрохімія, травлення, терморегуляція у гомойотермних тварин і дихання. Лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицини за 1913 рік.

Шарль Робер Ріше
фр. Charles Robert Richet
Ім'я при народженні англ. Charles Robert Richet
Псевдоніми Charles Epheyre[1]
Народився 25 серпня 1850(1850-08-25)
Париж
Помер 4 грудня 1935(1935-12-04) (85 років)
Париж
Країна  Франція
Діяльність лікар, психолог, есперантист, фізіолог, письменник, лікар-імунолог
Alma mater Паризький університет
Галузь фізіологія
Заклад Паризький університет
Науковий керівник Charles-Philippe Robind
Аспіранти, докторанти Victor Pachond
Членство Французька академія наук, Академія наук СРСР, Петербурзька академія наук, Російська академія наук, Паризька медична академія і Туринська академія наук[2]
Відомий завдяки: дослідження анафілаксії
Батько Alfred Richetd
Діти Charles Richetd
Нагороди Нобелівська премія з фізіології або медицини (1913)

 Шарль Робер Ріше у Вікісховищі

Біографія

Французький фізіолог Шарль Ріше народився 26 серпня 1850 року в Парижі, в сім'ї професора клінічної хірургії медичного факультету Паризького університету Альфреда і Ежен (Руар) Ріше. Після закінчення звичайної національної та середньої школи Шарль вирішив слідувати по кроках батька і зайнятися медициною. Він вступив в Паризький університет.

В 1877 році Шарль Ріше одержав медичний диплом і одружився з Амелією Оббрій, у них було дві дочки і два сини (один з них також став професором медицини в Паризькому університеті, по стопах Ріше пішов і його онук).

У 1878 році він захистив докторську дисертацію, де вперше довів наявність соляної кислоти в секреті шлунку ссавців, птахів і безхребетних. Крім того, він визначив, що під час травлення в шлунку утворюється одна з форм молочної кислоти. У цьому ж році він стає професором медичного факультету Паризького університету, де вивчає різні види м'язових скорочень.

У 1883 році Шарль Ріше досліджував механізми підтримки постійної температури внутрішнього середовища гомойотермних тварин.

У 1888 році він вивчав властивості крові заражених тварин. Ріше, працюючи з Ж. Ерікуром, вирішив застосувати сироваткову терапію як лікувальний засіб. Протягом 10 років вони безуспішно намагалися розробити сироваткову терапію для ліквання туберкульозу. У цей час Шарль Ріше бере участь у різних дослідженнях, які не мали відношення до фізіології (зокрема, безуспішно намагався побудувати аероплан).

У 1901 році він отримав можливість вдосконалити свої пізнання в токсикології, беручи участь у науковій експедиції по Середземному морю з принцом Монако Альбером, досліджуючи отруйні щупальця португальського кораблика. Після повернення до Франції він веде порівняльні дослідження отрути морської анемони і відкриває явище анафілаксії алергічну реакцію на сторонні білки.

У 1911 році Шарль Ріше підбив підсумки своїх робіт у монографії «Анафілаксія». Шарль розробив специфічні діагностичні проби для виявлення реакцій гіперчутливості.

У 1913 році Шарлю Ріше була присуджена Нобелівська премія в області фізіології і медицини «на знак визнання його робіт з анафілаксії». Під час Першої світової війни Ріше вивчав ускладнення процесів переливання крові.

У 1923 році у перекладі англійською мовою вийшла його книга «Тридцять років дослідження психіки», в якій він описав свої досліди в цій галузі.

Шарль Ріше помер у Парижі 4 грудня 1935 року.

Примітки

  1. Czech National Authority Database
  2. Туринська академія наук — 1757.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.