Нейрохімія

Нейрохімія — галузь хімії, яка займається дослідженням нейроактивних хімічних сполук, головним чином нейромедіаторів і нейропептидів, тобто таких речовин, які впливають на функції нейронів. Основним завданням нейрохімії є дослідження того, як низькомолекулярні органічні сполуки впливають на функціонування нейронних мереж і нервової системи в цілому. Нейрохімія є також одним з підрозділів нейронауки, який фокусується на дослідженні ролі органічних сполук у таких процесах, як нейропластичність, нейрогенез, диференціація нервових клітин, тощо.

Історія

Нейрохімія стала самостійною галуззю досліджень у 1950-х роках.[1] Відгалуження нейрохімії у самостійну наукову дисципліну почалося з публікації серії матеріалів конференції «International Neurochemical Symposia», перший том якої опублікований у 1954 році мав назву «Біохімія нервової системи, що розвивається» (англ. Biochemistry of the Developing Nervous System).[2] Ці конференції привели до заснування Міжнародного товариства нейрохімії (англ. International Society for Neurochemistry) а також Американського товариства нейрохімії (англ. American Society for Neurochemistry). На зібраннях цих товариств уперше обговорювалась роль нейромедіаторів, таких як ацетилхолін, гістамін, серотонін, у функціонуванні нервової системи.

Див. також

Джерела
  1. Agranoff, Bernard W. (22 липня 2003). History of Neurochemistry. Encyclopedia of Life Sciences. doi:10.1038/npg.els.0003465. Процитовано 13 листопада 2014.
  2. Siegel, George J.; Albers, R.W.; Brady, S.T.; Price, D.L. (2006). Basic Neurochemistry, 7th Ed. Academic Press. ISBN 0-12-088397-X.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.