Шахта «Яніна»

Шахта «Яніна» — кам'яновугільна шахта у Лібйонжу (Малопольща). Одне з двох вугільних родовищ в Малопольському воєводстві (Польща). Шахта діє від 1907 р.. Свою назву отримала від імені дружини або дочки першого власника шахти — Алексіса Барті (пол. Alexis Napoléon Eugène Jean Bartet). Проте цю легенду спростовує його онук — Бернард Барті. Шахта «Яніна» належала Галісійській компанії шахт (фр. Compagnie Galicienne de Mines)[5].

Шахта «Яніна»
Kopalnia Węgla Kamiennego „Janina”
Шахта «Яніна» в ночі
Країна  Польща
Розташування ul. Górnicza 23, 32-590 Лібйонж, Польща
50°05′31″ пн. ш. 19°19′55″ сх. д.
Власник Tauron Wydobycie SA
Директор Leszek Gąsiorek[1]
Фактичний видобуток 1,75-2,6 млн. т/рік
Рік будівництва 1907
Термін служби 80...100 р.
Кількість працівників 2841 (в 2007 р.[2])
Технологічна схема
Пластів в роботі 3
Глибина розробки 500 м
план: 800 м (в 2018 р.)[3]
Запаси вугілля
Робочі пласти 118, 119/2 та 201/1
Резервні пласти 203/3, 203/4 та 207
Балансові запаси 841 млн. т[4]
Вугільний басейн
(район, родовище)		 Малопольський вугільний басейн
Сайт tauron-wydobycie.pl/spolka/zg-janina/charakterystyka-zakladu
Додаткова інформація
 Шахта «Яніна» у Вікісховищі
вугілля схильне до самозаймання, великий водоприплив

Історія
  • У 1899 році шахта була створена на землі, що викупили французькі торговці, у тодішніх селищах Лібйонж Маленький та Лібйонж Великий, і населених пунктах Мочидло і Жаркі. У 1901 р. записано було уперше компанією, що утворилася в Парижі в 1906 р.. Ця компанія була з акціонерним капіталом у тодішніх 5,5 млн. франків. До початку Першої світової війни, шахта не мала фази запуску.
  • У 1910 р. обсяг виробництва згідно зі статистикою становив викопаних 19000 тонн вугілля; виробництво в 1914—1918 рр. збільшилася з 95 до 149 тисяч тонн[6].
  • З 1920 р. до 1939 р. французькі власники відновили контроль над своєю шахтою та найняли польське керівництво. Протягом усього міжвоєнного періоду як співвласник Алексіса Барті шахтою керував інженер Зигмунт Щотковський. А його заступником з технічних питань юув «голова шахти» інженер Юзеф Литвинишин[7], батько професора Єжи Литвинишина.
  • Після початку Другої світової війни до середини 1940 р. окупаційна влада наказувала З. Щотковському; пізніше копальнею керував австріяк з Ґрац Ладіслаус Франц Тренчак (Ladislaus Franz Trenczak)[8], який користав з праці в шахтах військовополонених, і організацією трудового табору[9].
  • У січні 1943 р. новий менеджер шахти був інженер Ґюнтер Фолкенан (нім. Günther Falkenhahn), котрий завів туди перших британських ув'язнених на основі заснованого нім. Kriegsgefangenenlager Arbeitskommando E-562 Janinagrube (команда експлуатації військовополонених E-562 шахти «Яніна»), підпорядковане Stalag «VIII B» у Забже. Військовополонені, котрі відмовляються працювати в шахті восени 1943 р., німцями перетворені в трудовий табір військовополонених, виправно-трудовий табір нім. Arbeitslager Janinagrube (трудовий табір копальні «Яніна»), залежного від адміністрації концентраційного табору «Аушвіц». У цьому таборі працювало від 800 до понад 900 ув'язнених з різних частин Європи. Видобуток тоді становив близько 300 тисяч тонн на рік.
  • У січні 1945 р. напередодні ліквідації табору там налічувалося 853 ув'язнених. Після того, як фронт перейшов через шахту в 1945 році, копальня «Яніна» була націоналізована і в лютому відновила видобуток.
  • У 1961 році почалося буріння нового стовбуру «Яніна III», два роки по тому — стовбур «Південний», а в 1964 р. — стовбур «Західний».
  • На початку 1970-х років видобуток становив у «Яніні» близько 1,8 млн тонн на рік, де працювало близько 4000 осіб. А у 1972 р. видобуток в «Яніні» перевищив 2 мільйони тонн, у 1978 р. — три мільйони, в 1980-х роках залишився на рівні 3,5 млн тонн[10].
  • З 1989 року від періоду демократичних та економічних трансформацій у Польщі починається скорочення роздутих штатів, особливо серед робітників зайнятих на поверхні. Чисельність працівників зменшилася протягом перших кількох років більше як на тисячу осіб, також скоротився й видобуток.
  • У 1993 р. шахта увійшла до складу «Надвіслянської вугільної компанії» (пол. Nadwiślańska Spółka Węglowa S.A.) у Тихах.
  • А 1 лютого 2003 р. заявила себе як одна шахта з 23 закладів у вугільній компанії.
  • Після 1 квітня 2004 р. у результаті послідовних перетворень департаменту гірничорудної промисловості та енергетики ТОВ «Яніни» (пол. ZGE Janina) 1 липня 2005 р. ТОВ «Яніна» стала співпрацювати з ТОВ «Собеський Явожно» (пол. ZGE Sobieski Jaworzno). У наслідку чого виник «Південний вугільний концерн» (пол. Południowy Koncern Węglowy).
  • У листопаді 2007 р. трудова зайнятість у ТОВ «Яніна» склала 2841 співробітників (у тому числі 1937 робочих підземних)[11]. У 2005 р. видобуток склав близько 2,2 млн тонн[12]; в наступні роки залишалося на рівні від 1,75 до 2,6 млн тонн. Відкладення корисних копалин шахти «Яніна» на даний час оцінюється в 20 % кам'яного вугілля від загальної кількості у всій Польщі[13]. Це діюча шахта з найбільшими ресурсами вугілля в Польщі, що оцінюється в 841 млн тонн, а тривалість роботи у 2003 році оцінювалася в 204 роки (до 2207 р.)[14] на вичерпання всього покладу. Шахта в даний час належить до «Таурон Видобуток» (пол. TAURON Wydobycie S.A.)[15].

Галерея
  • Шахта «Яніна» в Лібйонжу, карта 1905 р.
  • Довіреність А. Барті (Galicienne Compagnie Des Mines) для З. Щотковського 1922 р.
  • Панорама шахти «Яніна» в 1930-ті роки
  • Шахта «Яніна» близько 1938 р.
  • Сучасний вид на шахту «Яніна»

Примітки
  1. перший польський директор шахти (1920-1939): Зигмунт Щотковський
  2. Magazyn Koncern, Gazeta Południowego Koncernu Energetycznego, листопад 2007 (пол.)
  3. "Kopalnia Janina schodzi po węgiel na 800 metrów", wnp.pl 10.07.2013 (пол.)
  4. Zbigniew Grudziński, "Wystarczalność zasobów węgla kamiennego w Polsce w świetle planu dostępu do zasobów oraz prognoz zapotrzebowania na węgiel, "Polityka Energetyczna", Tom 8, Zeszyt 2/2005 (стр. 48), PL ISSN 1429-6675 (пол.)
  5. Zagadkowa Janina i Podróż sentymentalna dwóch Francuzów, «Kurier Libiąski», 12.2006 r., str. 7-9, wyd. Libiąskie Centrum Kultury. ISSN 1895-6831 (пол.)
  6. Maria Leś-Runicka: Historia kopalni węgla kamiennego Janina w Libiążu. Libiąż: Południowy Koncern Węglowy, 2008, s. 24-25. (пол.)
  7. W opracowaniu M. Leś-Runickiej nt. historii kopalni Litwiniszyn wymieniony jest od r. 1935 jako dyrektor po Szczotkowskim, tymczasem do II wojny światowej pełnił tę funkcję stale Szczotkowski, zob. Wspomnienie o Zygmuncie Franciszku Szczotkowskim (1877—1943) w «Kwartalniku Historii Nauki i Techniki» nr 3/2013 (пол.)
  8. Trenczak (ur. 1888) przeżył wojnę; po wojnie był twórcą patentów w przemyśle górniczym; później trafił do Pakistanu jako ekspert górniczy ONZ (пол.)
  9. Obozy w Libiążu w latach II wojny światowej Архівовано 10 листопада 2013 у Wayback Machine. (пол.)
  10. Maria Leś-Runicka: (ibidem). s. 58-79. (пол.)
  11. Magazyn Koncern, Gazeta Południowego Koncernu Energetycznego, listopad 2007 r. (пол.)
  12. «Po pierwsze: zwiększyć wydobycie», portal ziemi chrzanowskiej przelom.pl (пол.)
  13. Magazyn Koncern, «Gazeta Południowego Koncernu Energetycznego» Архівовано 31 липня 2014 у Wayback Machine. (пол.)
  14. Zbigniew Grudziński: «Wystarczalność zasobów węgla kamiennego w Polsce w świetle planu dostępu do zasobów oraz prognoz zapotrzebowania na węgiel» Polityka Energetyczna, Tom 8, Zeszyt 2, 2005 (пол.)
  15. TAURON Wydobycie zamiast PKW (пол.)

Джерела
  • Maria Leś-Runicka, «Historia kopalni węgla kamiennego Janina w Libiążu», wyd. Południowy Koncern Węglowy ZG Janina, Libiąż 2008 r. (bez nru ISBN) (пол.)
  • miesięcznik «Nasze Forum. Wewnętrzny Magazyn Informacyjny Pracowników Grupy Tauron», wyd. Południowy Koncern Węglowy SA, 1-12 Jaworzno (numery rocznika 2012 r.). (пол.)
  • J. Zieliński, Budował Janinę [w:] «Przełom» — Tygodnik Ziemi Chrzanowskiej, ISSN 1231-5664, nr 48(1069), 5.12.2012, str. 22 (пол.)
  • J. Zieliński, Krzysztof Zieliński (lekarz), Wspomnienie o Zygmuncie Franciszku Szczotkowskim (1877—1943), Kwartalnik Historii Nauki i Techniki, wyd. «Instytut Historii Nauki PAN», ISSN 0023-589X, R. 58, nr 3/2013, str. 129—145 (пол.)

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.