Зигмунт Щотковський

Зи́гмунт Франці́шек Щотко́вський пол. Zygmunt Franciszek Szczotkowski (5 (17) вересня 1877(18770917)[1], у Варшаві — 9 лютого 1943, Колонія Біжанів) — польський гірничий інженер, перший польський директор шахти «Яніна» у Лібйонжу.

Зигмунт Щотковський
пол. Zygmunt Franciszek Szczotkowski
Зигмунт Щотковський у 1931 році
Народився 5 вересня 1877(1877-09-05)
Варшава
Помер 9 лютого 1943(1943-02-09) (65 років)
Бежанув (Краків)
·серцево-судинного захворювання
Поховання цвинтар Бежанува (Краків)
Громадянство  Польща
Національність поляк
Діяльність гірнича справа
Відомий завдяки гірничий інженер
Alma mater Леобенська гірничо-металургійна академія
Знання мов польська
Заклад Шахта «Яніна» і Saturn coal mined
Посада директор Галицького Об'єднання Шахт
Конфесія католик
Рід Щотковські
Батько Стефан-Вінсент-Анджей Щотковський
Мати Марія-Філомена Кольбе
У шлюбі з у 1-му шлюбі Магдалена-Ганна Шнабль,
у 2-му шлюбі Марія Ветшіковська
Діти 3 доні: Милослава, Софія-Станіслава; Ганна-Марія
Автограф
Нагороди
Орден Відродження Польщі (Лицарський Хрест)
Герб

герб «Лодзя»

Життєпис

Син Стефана-Вінсента Анджея народився 1 лютого 1843[2] в садибі Стефанполе[3] поблизу села Рієбіні (Латгалія, Вітебська губернія), з родини колишніх лівонських поміщиків[4][5] гербу Лодзя, залізничного урядника, який жив у родовому маєтку поблизу Стефаново біля Влоцлавка, та Марії-Філомени (дівоче прізвище Кольбе[6], народилася в 1849, померла 21 лютого 1931 в Лібйонжу).

Батько Зигмунта, Стефан Щотковський ще юнаком разом з матір'ю підтримували січневих повстанців, за що Щотковські були покарані втратою маєтку, а він сам був відправлений в 1864 вглиб Російської імперії[7]. У 1867 приїхав до Варшави і одружився тут. Невдовзі захворів на туберкульоз і помер у 1879, коли його синові було два роки.

Спочатку Зигмунт ходив до школи у Влоцлавку[8], пізніше, мати вирішила переїхати з ним до Варшави[9], де він отримав у 1896 атестат зрілості в реальній гімназії.

Зигмунт Щотковський у 1905 році

Потім він навчався в гірничій академії в Леобені (Австрія), по закінченню якої 24 лютого 1900 отримав диплом гірничого інженера. По закінченню цього вишколу взяв участь у підготовці до експедиції в Уральських горах, де мали бути досліджені можливості добування місцевих копалин, але незабаром припинив свою участь у цій підготовці.

У січні 1901 р. склав іспит перед Спеціальною шахтарською комісією Домбровського округу. У 1901–1906 рр. Зигмунд Щотковський займався розвідкою спуску «Клімонтов» в кам'яновугільної шахті «Нивка» біля Сосновця. З липня 1906 р. керував шахтою «Сатурн» в Челядзі. У 1913 р. звільнився та поїхав до Франції й Бельгії, де вивчав сучасні технології, щоб згодом застосувати їх в запроектованій гірничорятувальній станції у Сосновці. У 1914–1919 рр. був керівником Постійної канцелярії паливної секції; в 1916–1917 рр. там же закінчив Вищі курси для чиновників адміністрації. У 1919 р. керував гірничо-інженерними роботами біля Заверце.

Починаючи з 1 березня 1920 р. пан Зигмунд був головним інженером[10], а від 18 листопада 1920 р. до початку Другої світової війни — польським директором Галицького Об'єднання Шахт (фр. Compagnie Galicienne de Mines) в Лібйонж (нині Кам'яновугільна Шахта «Яніна»)[11][12]. У Другій Речі Посполитій активно брав участь у розвитку Центрального Індустріального Регіону[13]; співпрацював з колишнім міністром промисловості та торгівлі в уряді Леопольда Скульського (1919–1920 рр.) Антонієм Ольшевським (у 1935–1937 рр. був членом комісії під керівництвом Ольшевського з дослідження державних підприємств — так званої комісії з питань етатизму) і колишнім міністром комунікації в уряді Казимира Бартеля й Юзефа Пілсудського, пізніше директором шахти в Тшебіні, Павлом Ромоцьким.

Після початку війни з 18 вересня 1939 р. в перший рік німецької окупації (до моменту призначення німцями іншого директора, що було формально оголошено 3 червня 1940 р.[14]) був прийнятий на шахтову працю як нім. Treuhänder[15]. Був ненадовго заарештований Гестапо за звинуваченням у диверсії в шахті; після звільнення керував шахтою ще кілька місяців, влітку або восени 1940 р.[10] покинув Лібйонж і переїхав до своєї родини, яка з 1 вересня 1939 р. перебувала в Бежанові[16][17] під Краковом в будинку, побудованому незадовго перед війною.

Помер внаслідок важкого хронічного серцево-судинного захворювання трьома роками пізніше.

Особисте життя
Шахта в Лібйонж у 1930 р., на передньому плані службовий будинок директора З. Щотковського

Був двічі одружений. У жовтня 1907 р. одружився з 19-річною Магдаленою-Ганною Шнабль[18], з якої пізніше розлучився[19] (згодом вона вийшла заміж вдруге; померла наприкінці 1960-х рр.).

У червні 1923 р. він одружився з Марією Ветшіковською гербу Кораб, від першого шлюбу вона носила прізвище Борівська (*1886-†1959 рр.)[20][21].

Він багато подорожував, особливо у Європі та в країнах навколо Середземного моря, цікавився технікою (в тому числі радіотехнікою) і фотографією (також новинками в цій галузі, наприклад, методами кольорової фотографії). У вільний час захоплювався нумізматикою й меншою мірою філателією, теслярською працею, в тому числі — технікою інтарсії на різних видах деревини.

Нагороди

За заслуги у розвитку польської промисловості 11 листопада 1937 р. пан Зигмунт отримав Кавалерський Хрест Ордену Відродження Польщі[22].

Примітки
  1. Всі дати, якщо не зазначено інше, вказані за новим стилем
  2. ймовірно, за старим стилем
  3. Latvijas romas katolu draudžu metriku grāmatas, Rēzeknes-Lubānas Dekanāts (Church books " Roman Catholic " Dekanāti " Rēzeknes-Lubānas " 1843–1843 Born), str. 76/112
  4. дідом Зигмунда був асесор Альфонс Стефанович Щотковський (помер в 1846), а дядьком — шляхтич із Люцинського повіту Латгалії Ян-Матеуш, молодший брат Стефана-Вінцента
  5. В латвійських державних архівах є копія перепису населення Російської Імперії 1897 року. В аркушах Люцинського повіту Вітебській губернії, є запис (на стор 527/669) стосовно Яна-Матеуша Щотковського, який мешкає в Люцині з дружиною, трьома дочками і служанкою — білорускою
  6. З родини матері Зигмунта Щотковського походив народжений у Влоцлавку Броніслав Кольбе, пізніше гірничий інженер і директор кількох гірничо-збагачувальних закладів у Сілезії і в Заглемб'ї
  7. через три роки отримав дозвіл приїхати в Царство Польське; в Центральному державному архіві Республіки Чувашії (ЦГА ЧР.) в Чебоксарах збереглися записи, які документують примусове перебування Стефана Щотковського в Цивільську (ЦГА ЧР. Ф.122. Оп.1.Д.7. Л.58; ЦГА ЧР. Ф.122. Оп.1.Д.9.Л.132; ЦГА ЧР. Ф.122. Оп.1.Д.28. Л.60; ЦГА ЧР. Ф.122. Оп.1.Д.2б. Л.46)
  8. за його власними спогадами, відстань між Стефановим і Влоцловком (близько 15 км) йому нерідко траплялося долати пішки
  9. намагалася, без особливого успіху, скористатися кон'юнктурою на ділянки уздовж недавно (в 1877) відданої в експлуатацію лінії Надвіслянської залізниці в околиці Отвоцьку; відсутність успіху змусили її продати частину маєтку і родинних пам'яток
  10. в чернетці біографії, нашвидку написаній під час війни його дружиною Марією, вказано, що він обіймав цю посаду від 1919 р.; в цьому ж самому місці помилково записаний рік офіційного закінчення роботи на шахті «Яніна»: жовтень 1941 р., замість правильної дати 1940 р.
  11. в той час це була досить нова шахта, закладена за участю французького капіталу в 1907 р .; її французьким директором був Алексіс Барті
  12. в роботі Марії Лещ-Руницької про історію шахти «Яніна» на основі історій її директорів, опублікованій в 2008 р, вказано, що Щотковського у 1935 р. замінив Йосип Литвинишин (батько професора Єжи Литвинишина); ця інформація не є точною, обидва вони працювали в шахті від початку у 1920–1939 рр., причому весь цей час Литвинишина називали заступником Щотковського з технічних проблем, а займав він посаду звану «Керівник шахти»; ця ж помилка з'явилася у 2012 р. у статті Войцеха Квінти «Паливо для енергетики», яка з'явилася в журналі «Польська Енергія»
  13. був співавтором — разом з інженером Михайлом Дунаєцьким (директором кам'яновугільної шахти в Серші) і інженером Людвіком Оельвейном (директором шахти в Явожних-Борах) — доставленого в 1927 р. міністрові Євгену Квятковському меморіалу за назвою «Sprawa Kopalń Zagłębia Krakowskiego» («Справа про шахти Краківського вугільного Басейну»), в якому автори звертали увагу на термінову необхідність розвитку п'яти вже існуючих шахт у Краківському вугільному басейні, також повідомляли про небезпеку, пов'язану, на їх думку, з нестабільністю вугільної промисловості в польській Сілезії
  14. «Obozy w Libiążu w latach II wojny światowej» Архівовано 10 листопада 2013 у Wayback Machine. («Концтабору в Лібйонжу під час Другої світової війни»)
  15. конкурсний керуючий; окупаційної влади називав його (наприклад, в кореспонденції з липня 1940 р.) нім. Direktor der Galizischen Bergwerksgeselschaft — директор Галицького Гірничого Підприємства
  16. pl:Bieżanów
  17. кореспонденція для нього від німецького керівництва шахти в кінці вересня і в другій половині жовтня 1940 р. була адресована вже до Бежанува, а сам він у ній був названий нім. Bergwerksdirektor außer Dienst («колишній директор шахти»)
  18. від цього шлюбу народилося дві доньки: Мілослава 1908 р. нар., і Софія-Станіслава 1911 р. нар. яка емігрувала до Румунії
  19. Щотковські вінчалися в Католицькій Церкві, яка на той час, як і нині, не визнає розлучень; у зв'язку з цим Зигмунд Щотковський змінив віросповідання (у жовтнi 1922 р.) на кальвінізм; тільки в кінці свого життя він повернувся в Католицьку Церкву (офіційний акт переходу був ним підписаний в серпні 1942 р., але вже у німецькому посвідченні особи (нім. Kennkarte) в березні 1942 р. в графі «віросповідання» було вписано «римсько-католицьке»)
  20. у 1924 р. від цього другого шлюбу у них народилася дочка Ганна-Марія; по закінченню Другої світової війни вона вийшла заміж за Генріха Зелінського і мешкала у Вроцлаві до своєї смерті в 2014 р.; їх син Кшиштоф Зелінський — професор медичних наук (галузь патології)
  21. Некролог Ганни-Марії (пол.)
  22. Monitor Polski 1937 nr 260 poz. 410, стор. 3, рядок 1 (пол.)

Джерела
  • L. Nieckula, «Cmentarz Bieżanowski» [в:] «Gazeta Dzielnicowa Dwunastka», ISSN 1426-3211, Краков-Бежанов, № 6-7/2004, стр. 6
  • M. Leś-Runicka, «Historia kopalni węgla kamiennego Janina w Libiążu», изд. Południowy Koncern Węglowy (Южный Угольный Концерн), ZG Janina (шахта «Янина»), Лібйонж 2008 (без ISBN)
  • W. Kwinta, «Paliwo dla energetyki» [в:] «Польская Энергия» («Polska Energia» — журнал работников Группы Таурон, ISSN 1689-5304), изд. Tauron Polska Energia SA, Департамент Рыночной Коммуникации и PR, Катовиці, № 4(42)/2012, стр. 26-27
  • J. Zieliński, «Portret pioniera» [в:] «Nasze Forum» — журнал Группы Таурон (без ISSN), изд. Południowy Koncern Węglowy (Южный Угольный Концерн), Явожно, ч. I в № 11(35)/2012, стр. 10-11; ч. II в № 1(37)/2013, стр. 12-13
  • J. Zieliński, «Budował Janinę» [в:] «Przełom» — Еженедельник Земли Хшанувской, ISSN 1231-5664, № 48(1069), 5.12.2012, стр. 22
  • J. Zieliński, K. Zieliński, «Wspomnienie o Zygmuncie Franciszku Szczotkowskim (1877–1943)» [в:] «Kwartalnik Historii Nauki i Techniki», изд. Instytut Historii Nauki PAN, ISSN 0023-589X, р. 58, № 3/2013, стр. 129–145
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.