Шведська Померанія

Шве́дська Помера́нія (швед. Svenska Pommern; нім. Schwedisch-Pommern) — шведський домініон у 1630—1815 роках, розташовувалось на сьогоденному Балтійському узбережжі Німеччини та Польщі. Після польської і тридцятирічної війн, Швеція розширила свої територіальні придбання на південному узбережжі Балтійського моря, включаючи Помор'я, частину Лівонії і Пруссії (балтійське морське панування).

Svenska Pommern Schwedisch Pommern Шведська Померанія Шведський домініон, Держава у складі Священної Римської імперії 1630 – 1815 Прапор Швеції Герб Розташування Помор'я Шведська Померанія (помаранчевим) на тлі Шведської імперії in 1658 Столиця Штеттін (1630-1720) Грайфсвальд (1720-1814) 54°05′ пн. ш. 13°23′ сх. д. Мови нижньонімецька/німецька, шведська Релігії лютеранство Форма правління Князівство князь  - 1630-1632 Густав II Адольф Ваза (перший)  - 1809–1814 Карл XIII (останній) Governor-General  - 1633—1641 Sten Svantesson Bielke(англ.) (перший)  - 1800—1809 Hans Henric von Essen (1755–1824) (англ.)(останній)  - 1809—1814 Пряме правління Історія  - Штеттінський договір 10 липня 1630  - Вестфальський мир 24 жовтня 1648  - Штеттінський договір 4 травня 1653  - Стокгольмські договори 21 січня 1720  - Кільські мирні договори  - Віденський конгрес 14 січня 1814 4/7 червня 1815  - Входження до складу Пруссії 23 жовтня 1815 Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Шведська Померанія

Швеція розпочала експансію у Померанії, маючи гарнізон в Штральзунді з 1628, й отримала певний контроль над герцогством Померанія згідно з Штеттінським договором від 1630 року. Згідно з Вестфальським миром від 1648 і Штеттінським договором від 1653, Швеція отримала Західну Померанію, (Передня Померанія) з островами Рюген, Узедом і Волін, і смугу Східної Померанії, (Східна Померанія). Мирні договори були укладені в той час як шведська королева Христина була неповнолітньою, і Шведська імперія управлялася членами вищої аристократії. Як наслідок, Померанія не була анексована Швецією, проте залишалася частиною Священної Римської імперії.

У 1679 році Швеція втратила велику частину своїх володінь у Померанії на схід від Одеру згідно з Сен-Жерменським миром, 1679, а у 1720 році Швеція втратила свої терени на південь від річок Пєєнє і на схід від Пєєнєштром згідно зі Стокгольмськими договорами. Ці ділянки були передані Бранденбург-Пруссії і були інтегровані у Брандербурзьку Померанію. Проте у 1720 році, Швеція повернула собі частину своїх теренів згідно з Фредериксборзьким договором, що були у складі Данії з 1715 року. У 1814 році в результаті наполеонівських війн Шведська Померанія була передана в Данії в обмін на Норвегію згідно з Кільськими договорами, а у 1815 році, згідно з рішеннями Віденського конгресу, передано Пруссії.