Шебеке

Шебеке (азерб. şəbəkə) — вікна з заповненням різнокольоровими скельцями, створювані азербайджанськими народними майстрами з дрібних дерев'яних деталей без клею і цвяхів[1].

Вікно-шебеке в Шекі

У будівлі Палацу шекінських ханів шебек заповнює стіни, віконні прорізи залів і кімнат. Геометрично малюнок вікон-шебек, як відзначають, поєднується з загальною композицією головного фасаду палацу. На фасад палацу виходять суцільні вітражі-шебек центральних зал і бічних кімнат. Вважається, що саме те, що зовнішні стіни залів обох верхніх поверхів і кімнат замінені підйомними вітражами, є особливістю архітектури цього парадного павільйону[2].

Численні житлові кам'яні будинки XVIII—XIX століть, прикрашені шебеке, були і в місті Шуша.

Мистецтво шебеке

Це нематеріальна культурна спадщина, яка має художню конструктивну форму в близькосхідній архітектурі і ужитковому декоративному мистецтві. Застосовується в архітектурі Азербайджану з XI—XII століть. Шедевр декоративного мистецтва — це площина, що складається з невеликих скляних деталей, зібраних майстром, з елементами дерева, які утримуються разом без клею і цвяхів. Дерев'яні деталі виготовляються з твердих порід дерева — платана[3], самшиту, горіха, бука, дуба. Сітчасті візерунки шебеке символізують Сонце, енергію життя, вічний потік часу і нескінченність Всесвіту[4].

Структура шебеке

Розміри поверхні шебеке можуть варіюватися від декількох квадратних сантиметрів до декількох квадратних метрів, залежно від призначення предметів. Залежно від зв'язку з архітектурою можна класифікувати роботи мистецтва шебеке за двома напрямами: частина архітектурної споруди — двері, вікно, сходовий стовп, і окремі предмети інтер'єру, такі як ширма, світильник, скриня, шафа[5]Оскільки основу орнаменту становлять геометричні фігури, існує й інша класифікація по композиціям: «джафарі», «секкіз», «оналти», «гюллябі», «шамсі», «гелю», а також «бенді-румі».[6].

Мистецтво шебеке в Азербайджані

Слово «шебеке» в перекладі з азербайджанської мови означає «сіть», «решітка»[7].

На території Азербайджану шебеке як вид мистецтва було поширене в містах Шекі, Шуші, Ордубад, Баку, Гянджа, Ленкорань, Нахічевань і Дербент (Російська Федерація).[8] Основним центром мистецтва шебеке є місто Шекі, де ця традиція і сьогодні представлена в чистому, класичному вигляді. Тут зосереджені зразки цього виду мистецтва XVIII—XIX століть. Класичним прикладом використання шебеке є Палац шекінських ханів, розташований у Шекі (1762)[9].

Мистецтво шебеке і його символіка деякою мірою різниться в регіонах Азербайджану. Наприклад, з точки зору технології виготовлення, в ордубадських майстрів переважають прості геометричні форми і аскетичне колірне рішення. Однак, майже у всіх регіонах країни основним матеріалом є кольорове скло.[8]

Майстри мистецтва

Носіями мистецтва шебеке і його символів є народні майстри. З відомих народних майстрів можна назвати Мехті Мехтієва (XIX століття), Шахбузлу Абузера Бадалова (XVIII—XIX століття), Аббасгулу Шекинського (XIX століття). Відродженню цього мистецтва в ХХ столітті сприяли Абдулгусейн Бабаєв (1877—1961), Ашраф Расулов (1928—1997).[8]

Нині розвиток мистецтва продовжують син Ашрафа Расулова — Тофіг (1961) і його онук Ільгар (1990). Крім них у цій галузі виділяються Солтан Ісмаїлов (Шекі), Гусейн Мустафазаде (Шекі), Джабір Джаббаров (Ордубад), Рафік Аллахвердієв (Шуша)[8][10].

Реставрація

Протягом 1950—1960-х років під керуванням Ашрафа Расулова вперше відреставровано Палац шекінських ханів.[8]

2001 року під керівництвом майстра Джабіра Джаббарова відреставровано віконні шебеке мечетей Джума і Амбарас (XVII—XVIII століття) в Ордубаді.[8]

Гусейн Мустафазаде в 2002—2004 роках, згідно з договором з німецькою компанією «Den Cmalcoh Ege MEK Gembelg GMBH», брав участь у реставрації Палацу шекінських ханів. В результаті відреставровано двері й вікна палацу, а також більшу частину стелі[11].

2007 року архітектор Бабек Шамілов реконструював низку громадських будівель.[8]

Див. також

Галерея

Примітки

  1. К. М. Мамед-заде. Строительное искусство Азербайджана. — Баку: Элм, 1983.
  2. Л. С. Бретеницкий, Б. В. Веймарн. Искусство Азербайджана IV—XVIII веков. — М.: Искусство, 1976.
  3. Аббасова, Шахпери (23 липня 2017). Национальное достояние Азербайджана из российского стекла (рос.). Процитовано 6 червня 2020.
  4. AZƏRBAYCAN QEYRİ-MADDİ MƏDƏNİ İRS NÜMUNƏLƏRİNİN DÖVLƏT REYESTRİ. intangible.az. Процитовано 14 липня 2019.
  5. Шебеке (рос.). aquarells.ru. 29 січня 2015. Архів оригіналу за 14 липня 2019. Процитовано 14 липня 2019.
  6. Уникальное творение - шебеке.. Обсуждение на LiveInternet - Российский Сервис Онлайн-Дневников. www.liveinternet.ru. Процитовано 14 липня 2019.
  7. Искусство шебеке: шедевры без использования клея и гвоздей - ФОТО/ВИДЕО (рос.). Oxu.Az. 18 червня 2019. Процитовано 14 липня 2019.
  8. http://www.krable.com. Артпроект: Искусство и символика шебеке (англ.). www.fondartproject.ru. Процитовано 14 липня 2019.
  9. Шебеке. anl.az. Процитовано 14 липня 2019.
  10. Sputnik. Национальное достояние Азербайджана из российского стекла (рос.). Sputnik Азербайджан. Процитовано 14 липня 2019.
  11. azixantrop (20 листопада 2012). Шекинское шебеке – удивительное искусство древнего Азербайджана. Самая древняя церковь на Кавказе албанская церковь Киш, основанная в 1 - 2 в. н.э. Процитовано 14 липня 2019.

Література

  1. Бретеницкий Л. С., Веймарн Б. В.. Искусство Азербайджана IV—XVIII веков. — М.: Искусство, 1976.
  2. Керимов К. Д. Стенная роспись. — Б. Язычы, 1983
  3. Мамед-заде. К Строительное искусство Азербайджана. — Баку: Элм, 1983.
  4. Рудь И. Д., Цуккерман И. И. Искусство и теория информации. // Художественное и научное творчество.-Л. Наука, 1972.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.