Шевченко Анатолій Антонович

Свій творчий шлях Анатолій Шевченко почав в Ростовському художньому училищі ім. М. Б. Грекова, яке закінчив у 1961 р. Опановуючи живопис, він багато часу приділяв музиці. Гітару засвоїв самостійно. Тоді ж написав перші твори.

У 1967 р. закінчив Сімферопольське музичне училище імені Петра Чайковського. Після училища викладав у музичній школі і виступав з концертами від Кримського музичного товариства. В його репертуарі була світова гітарна класика і власні композиції.

"Стрілець з лука" - фрагмент наскельного живопису епохи Мезоліту (Іспанія), що А.А.Шевченко обрав собі в якості персонального символу (логотіпу)

Особливе місце в творчості Анатолія належало Фламенко. Анатолій почав займатися не тільки практикою, а і теорією цієї давньої культури. Знайомство з нею додало нових барв творам майстра.

У 1976 році написав Карпатську рапсодію «Вітер з полонини», яка згодом була видана в багатьох країнах світу. До 1976 року підготував дві сольні програми Фламенко та першу теоретичну роботу - «Нескорені ігри Фламенко», в якій проведено паралелі фламенко з античною музикою.

В цей період Анатолій і Наталія Шевченко започаткували практику концертів в музейних залах серед картин і скульптур. Анатолій став гастролювати по СРСР. В цей час у Польщі вийшов «Лексикон гітари» Йозефа Поврозняка, для якого Анатолій підготував статті про Фламенко та деякі його жанри. А. Поврозняк написав про самого Шевченка. Польський музикант вважав його одним з найцікавіших гітаристів. Перші п'єси Шевченка також були видані в Польщі Поврозняком.

З 1977 по 1981 роки кожної осені в Сімферополі родина Шевченків організовувала Фієсти Фламенко.

У 1982 році А. Шевченко запросили до Одеської філармонії, солістом якої він залишався до останніх своїх днів.

Виконавець Анатолій Шевченко вже в перших своїх одеських філармонічних сезонах презентував два цикли: «Антологія гітари. Музика від Античності до наших днів» (7 концертів) і «Географія гітари»(8 концертів). Він продстежив історію гітарної музики та музики для споріднених інструментів не лише в Європі, але й за її межами. Тоді ж він почав писати невеличкі есе до своїх програм та створювати для них графічні логотипи. Більше ста програм виконав Анатолій в Одесі, в інших містах України, в Іспанії, Польщі, Німеччини, США. В них лунала стародавня і сучасна музика, власні композиції, Фламенко.

Окрім Фламенко, А. Шевченко також грав класичну музику, музику Сходу ( рага, макам, мугам, дасдах), Давньої Греції, Шумеро-Вавілонський гімн «На створення Неба та Людини Богом», що його німецький музикознавець Курт Закс датував ХХVII ст. до нашої ери, сучасну українську музику (Караманова, Грабовського), власні твори.

Українська музика була представлена від Львівських табулатур ХVІ ст. до творів сучасних композиторів. І, звісно, власними композиціями Шевченка: «Українська сюїта», «Кримські ескізи», «Одесика».

Композитор Анатолій Шевченко написав чотири концерти для гітари з оркестром, серед них Concierto Flamenco і Concerto Grosso, Поліфонічні зошити, сонати, сюїти, вокальні цикли, окремі п'єси для гітари, симфонічні поеми, цикли для дітей «Музика Нікітіка», «Три сходинки до Парнасу» та інші твори.

В 1987 р. на конкурсі «Гітара-мікрокосм», в Естергомі, Анатолій отримав премію за цикл «Дотики». В 1996 р цикл був виданий в США. В Україні вийшло кілька збірок композицій Майстра.

Знайомство з Фламенко додало нових барв до композиторської палітри Маестро. В середині 70-х років він пише Карпатську рапсодію "Вітер з полонини", в якому поєднує українські національні мотивита та те хнологічні можливості як класичної гітари, так і гітари Фламенко. Карпатська рапсодія стала візитівкою Анатолія Шевченка, його композицією яку найчастіше виконують гітаристи в усьому світі.

Антична ваза, за фрагментом якої Анатолій Шевченко розшифрував давньогрецький нотопис

Анатолій Шевченко є автором низки музикознавчих робіт.

У 1976-77 роках він написав «Нескорені ігри Фламенко», теоретичний трактат про загадкову музичну культуру, яка походить з півдня Іспанії. В 1988 році у видавництві «Музична Україна» була видана практична частина цієї роботи під назвою «Школа Фламенко», нотна збірка базових жанрів Фламенко та прикладів імпровізації. Для музикантів радянського та й певний час пострадянського простору «Школа Фламенко» була єдиним навчальним посібником з гри у цьому стилі. Повна версія з теоретичною частиною не видана і досі. У ній Анатолій не лише розповів про особливості Фламенко, а й вперше простежив точки дотику цього мистецтва з музикою Античності.

Концертні цикли "Антологія гітари", "Географія гітари", програми "Музика Еллади" та "Фламенко" дозволили Маестро написати музикознавчі роботи "Заповіт Орфея" та "Музика Еллади". В роботі "Заповіт Орфея" Анатолій пояснив, чому саме зараз ми маємо можливість адекватно сприйняти античну музику, почути її, а не списувати в архів. Та розповів про роль античної музики яка так само як і Фламенко є ланкою що з‘єднує музику Сходу та Заходу.

"Спіраль" А.А.Шевченка, що була досліджена ним під час написання монографії "Мизика Еллади"

В «Музиці Еллади» Анатолій окреслив етапи музичного розвитку людства та обґрунтував концепцію цілісності світової музики, яка безперервно розвивається від прадавніх часів і по сьогодення. Графічно він зобразив свою теорію розвитку музичної системи у вигляді спіралі. Це і є процес розвитку музики від перших кроків до найвищої стадії – від алеаторики первісної до алеаторики ХХст. Коли потенційні можливості звукової організації вичерпані, через «4 хв 33 сек тиші» (Д.Кейдж, 1952 р ) процес входить в новий цикл, на якому в загальних рисах повторюються всі попередні етапи розвитку. Тільки тепер на новому рівні. Саме алеаторика згідно концепції циклічного розвитку музичної системи розпочинає новий цикл музичної еволюції.

Свою наукову ідею він зобразив ще й в музичній версії. Concerto Grosso[1] для гітари з оркестром є хрестоматією розвитку звукової музичної системи від хаотичних співів наших далеких предків до сучасної алеаторики. Concerto Grosso не є визначенням музичного жанру. Це метафоричне визначення дотепної ідеї відобразити в невеликому творі весь шлях розвитку музики від її зародження в глибокій давнині до наших днів. Це безпрецедентний випадок в історії музики, коли дійовою особою композиції стає сама Музика. Перед слухачем розгортається процес розвитку музики від перших кроків до найвищої стадії. А коли потенційні можливості звукової організації вичерпані, процес входить в новий цикл, на якому в загальних рисах повторюються всі попередні етапи розвитку. Тільки тепер на новому рівні.

Завдяки тому що Анатолій простежив еволюцію строю авлоса, кіфари та інших музичних інструментів, а також еволюцію давньогрецького нотопису, він зміг розшифрувати звукову формулу, яка була зображена на вазі VI ст. до н.е. Епібоміон, так називалася ця звукова формула що її давні грекі залишили наступним цивілізаціям разом із зображенням двох авлетів та двох кіфаристів. Музиканти виконували Епібоміон його під час жертвоприношення яким відкривалися панафінейські ігри, головне свято у давніх Афінах. Вазою з таким зображенням, наповненою оливковою олією, а також вінком зі священної оливи нагороджували переможців змагань музичних, атлетичних, кінних.

Крім Епібоміона VI сторіччя до н. е., в концептуальному творі «Музика Еллади» Анатолій розшифрував ще й Парод 1 з комедії Арістофана «Хмари». Це дозволило йому представити в «Музиці Еллади» найповнішу на початок ХХI в антологію пам'яток античної музики. Там також представлені крузіси та виконавські редакції самого маестро, які використовував він у своїх програмах «Музика Еллади» та «Звуки Еллади» (в основі давньогрецької поліфонії лежить крузіс – супровід на кіфарі що наскрізь пронизує спів, а сама давньогрецька кіфаристика складається з сольного виконання та супроводу співу грою на кіфарі – кіфародія).

Окрім того, Шевченко досліджував вплив і взаємодію розвитку музики з еволюцією як науки («Звуковая концепция в космологии от гармонии сфер до «теории струн»), так и соціуму (Алгоритм любові в сі-бемоль мажорі). Музику він осягав не лише як виконавець, а й як філософ і науковець.

Графіка і живопис Анатолія Шевченка — художника була представлена на виставках в Одесі, Польщі, Чехії, Іспанії. Частина робіт знаходиться в приватних колекціях в Україні, Росії, США, Іспанії, Чехії, Німеччині.

Чотири персональні виставки відбулися в Одесі (Галерея «Квартира», Літературний музей, Центр української культури та Одеський музей сучасного мистецтва. 2012—2014 рр.) вже після того як Майстер пішов у засвіти.

Дружина — Шевченко Наталія Вікторівна.

Донька — Шевченко Ірина Анатолівна, журналіст.

• Сайт Анатолія Шевченка
• Шевченко Анатолий Антонович (гитара) // Одесская областная филармония
• Анатолий Антонович Шевченко. // Проект «Гитаристы и Композиторы». Иллюстрированный биографический энциклопедический словарь.
• Сайт А.Шевченко
• Скончался одесский гитарист и композитор — Анатолий Шевченко // Odessa Daily, 25.03.2012 21:52
• Скончался знаменитый одесский гитарист Анатолий Шевченко^{[недоступне посилання з серпня 2019]} // Лента новостей — телекомпания Новая Одесса — телеканал Нова Одеса
• Скончался знаменитый одесский гитарист Анатолий Шевченко, Телеканал «Новая Одесса»^{[недоступне посилання з серпня 2019]}
• Офіційний сайт Анатолія Шевченка
• Шевченко з душею фламенко, Новини Вінниці
• Відео-канал А.Шевченко на Youtube.com
• Иллюстрированный биографический энциклопедический словарь
• Неофіційний сайт Анатолія Шевченка
• Сторінка Анатолія Шевченка в соціальній мережі Facebook
• Powrozniak, Jozef. Leksykon gitary. Polskie Wydawnictwo Muzyczne, Krakow, 1979
• «Молодь України», Київ 4.12.80 Зотиков «Зоряна пісня гітари»
• «Музика», № 5, вересень-жовтень, К. «Невпокорені ігри фламенко»
• «Говорить і показує Україна» (3 липня 1981 р.) «Ритми фламенко» Васильєв
• «Правда України», 8.01.1982 «Кримська фієста»
• «Говорить і показує Україна» 30.1.1981 «Відгомін Єллади» Васильев
• «Вечерняя Одесса», 4.01.1982 «серьезный инстремент — гитара» А.Ровенко
• «Всесвіт» № 3,1982 «Ритми фламенко. Минуле і Сучасність»
• «Говорить і показує Україна».12.10.1982. «Стиль-фламенко» Васильєв
• «Вечерняя Одесса», 16.11.1985 Музыка «Красной книги» Баконурский А.
• «Вечерняя Одесса», 9.10.1991 «Звучит гитара» Илюшин
• «Одесский вестник», 30.3.1993 «Анатолий Шевченко. Портрет с гитарой» Юдин
• «Украинские деловые новости» февраль № 3 1995 « Фантазии гитары» Янко
• «Слово» 7.7.1995 «Учить бы рад…» Меремс
• «Одесский вестник», 27.7.1996 «Contra viento»-«против ветра» Некрасова
• «Московский комсомолец», 22-29 июля 1999 г «Анатлий Шевченко — серьезная музыка никогда не была достоянием масс» Топчий
• «Одесский регион» № 3-4 2003 «Волшебник гитары» Легкова
• «Гитара в Украине» № 2 2008 «Гитарная одиссея Анатолия Шевченко» Легкова

1. https://www.youtube.com/watch?v=e808c0Nb1P8