Шевченко Анатолій Михайлович (професор)

Народився 1938 року на Луганщині, в селі імені Лазаря Кагановича.

1961 року закінчив Луганський сільськогосподарський інститут. Через 14 років, 1975 року захистив кандидатську дисертацію «Вихідний матеріал для селекції гороху та його використання в умовах Ворошиловградської області» в Українському науково-дослідному інституті рослинництва, селекції та генетики імені Василя Юр'єва. Через 7 років (1982) у тому самому інституті отримав ступінь доктора сільськогосподарських наук за цикл праць «Виведення стійких до осипання сортів — новий етап у селекції гороху» (у формі доповіді, без підготовки дисертації).

1990 року обраний академіком УААН. Працював директором у Луганському інституті агропромислового виробництва, Луганському сільськогосподарському інституті, Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр'єва (Харків). Із 2009 до весни 2014 р. року — професор та завідувач кафедри садово-паркового господарства та екології Луганського національного університету.

З червня до листопада 2014 р. — завідувач однойменної кафедри у захопленому сепаратистами університеті. Після оголошення намірів керівництва Луганського університету позбавити тих, хто перейшов на бік сепаратистів, наукових звань, звільнився з завідування кафедрою, залишивши на своїй посаді свого учня — Алєксандра Стройного. Живе в Луганську.

Іноземний член Російської академії наук[1].

За участю А. М. Шевченка впроваджено селекцію гороху на основі стійкості до висипання насіння, до стовбуріння та вилягання рослин. За цією методикою виведено стійкі до висипання насіння сорти гороху: Неосипаючий 1, «Труженик», Надійний та інші. Створено високоврожайні сорти інших зернобобових культур: нуту (Луганець, Колорит, Смачний та ін.), сочевиці (Луганчанка), вики (Ворошиловградська), а також озимої пшениці та озимого тритикале. На ці та інші сорти оформлено 15 авторських свідоцтв. За результатами цих досліджень опублікував понад 200 наукових праць. Одна з найцитованіших праць — «Рекомендации по возделыванию гороха в колхозах и совхозах Ворошиловградской области» (1979)[2], чим, власне, і прославився (див. вище).

Під керівництвом А. М. Шевченка захищено 5 кандидатських дисертацій (В. М. Гелюх, О. І. Денисенко, Т. С. Кірпічьова, В. Ю. Скитський, О. П. Трунов).

Із 2007 року став головою ДЕК за спеціальностями «Екологія і охорона навколишнього середовища» та «Садово-паркове господарство» в Луганському національному університеті, а з вересня 2009 року перейшов на роботу до цього університету, де викладав курси «Селекція», «Овочівництво», «Насінництво» та «Генетика» і керував магістерськими працями за напрямком «лісове та садовопаркове господарства». При захопленні університету сепаратистами залишився викладати; проте після оголошення про плани позбавлення наукових звань тих, хто співпрацює з окупантами, звільнився з листопада 2014 року. Залишився в Луганську. З 2015 р. знову рахується у складі ЛНУ, як професор і як керівник наукової теми.

• Хто є хто в Україні 1997: Біографічний словник. — К., 1997. — С. 292.
• Шевченко А. М.: біобібліогр. покаж. наук. пр. за 1967–2008 роки (До 70-річчя від дня народження) / уклад. В. А. Вергунов та ін. — К. : Аграрна наука, 2008. — 96 с. — ISBN 978-966-540-258-9.