Шеляг
Ше́ляг, ше́лег, ше́люг (пол. szeląg < сер.-в.-нім. schillinc; латинська назва solidus) — назва срібних, білонних та мідних монет, що в різні епохи перебували на грошовому ринку українських земель. У літописах згадується, що поляни сплачували данину хозарам шелягами. На думку деяких дослідників шеляг — слов'янська назва соліда або іншої золотої монети цього типу. Першими срібними монетами типу шилінга (в українських землях носили назву «шеляга») були випуски Тевтонського ордену, поморські (померанські) та інші емісії.
Перші польські та литовські шеляги з'явилися в Україні внаслідок грошової реформи короля Стефана Баторія в 1579 році (дорівнював 6 денаріям і становив 1/3 польського гроша). Маса шеляга становила 1.130 г (0.180 г чистого срібла). У 1627 році карбування шелягів на монетних дворах Речі Посполитої було припинене, але на територію держави масово завозилися з Пруссії та балтійських володінь Швеції (у тому числі шеляги, підроблені у місті Сучава (див. Сучавська підробка). У 1659-66 роках відбулася масова емісія мідних шелягів (боратинок) вагою 1.3 г. Карбування шеляга (у зв'язку з наростанням інфляційних процесів) було відновлене лише в 1749 і з перервами велося до 1792. Невелика кількість шелягів була випущена у 1774 році австрійськими властями для Королівстві Галичини та Володимирії. У 19 ст. — народна назва російської копійки в Україні. Лічба монет велася на копи (кіпники). Одна копа дорівнювала 50 шелягам (копійкам).
Також українська назва польсько-литовської дрібної монети, спочатку срібної, пізніше білонної — «шельонґів», «солідів» (пол. szeląg, лат. solidus) 16 — 17 століттях і рівновартісних їм шилінгів, солідів, німецьких містах Пруссії й Бранденбурґу, що підлягали Польщі, а також солідів балтійсько-шведських (ризьких і лівонських) 17 ст.. В Україні в особливо інтенсивному обігу були балтійсько-шведські (королеви Кристини, Карла-Ґустава і Карла XI) та польські мідні «боратинки» (від автора проєкту Т. Л. Боратині). Шеляг становив 1/3 польсько-литовського гроша; в російській валюті 2/3 копійки.
Див. також
Джерела та література
- Шуст Р. М. Шеляг // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 627. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- О. Д. Огуй. Домніца // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 444. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Зварич В. В. (автор-составитель). Нумизматический словарь.— Львов, издательство при ЛГУ / объединение «Вища школа», 1975.— 156 с.: 292 ил.— С. 136. (рос.)
Посилання
- Шеляг // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2081. — 1000 екз.