Шепіт (Косівський район)
Ше́піт — село Косівського району Івано-Франківської області. Населення — 1650 чоловік. До 1940 року село називалося Брустури.
| село Шепіт | |
|---|---|
 Початок села Шепіт | |
| Країна |  Україна |
| Область | Івано-Франківська область |
| Район/міськрада | Косівський район |
| Рада | Шепітська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA26100010130039840 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1941 |
| Населення | 1752 |
| Площа | 36,2 км² |
| Густота населення | 48,4 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 78642 |
| Телефонний код | +380 03478 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°15′55″ пн. ш. 24°51′24″ сх. д. |
| Водойми | Пістинька |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 78642 Івано-Франківська область, Косівський район, с.Шепіт |
| Карта | |
  Шепіт | |
 Шепіт | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Розташування
Шепіт — село, центр сільської Ради, розкинулося біля підніжжя Карпатських гір, за 36 км від районного центру, 45 км від залізничної станції Коломия.
Межує з селами Космач, Річка, Брустури, Снідавка Косівського району та с. Криворівня і присілком Бережниця Верховинського району.
Відстань від Косова 32 км, від залізничної станції Коломия — 53 км. Автобусні рейси Коломия-Шепіт: 06:00, 11:00, 17:00 щоденно.
Село займає доволі велику площу, а тому природно ділиться на окремі райони: власне Шепіт (у долині), Рунок (поселення при кінці всіх комунікацій), Підпантериш (на схилах), Пантериш (дорогою до г. Ґрегіт).
Присілки і кутки: Безвінний, Лисничка, Шепіт, Рунок, Пантериш, Підкородистий, Кичера, Скрипки, Ґрунь, Буков'яли, Костиївський потік, Підріжжя, Вишне поле, Полагнюки, Черешенька.
Назви урочищ: Чорний Ґрунь, Сигла, Ріжі. Селом протікають р. Брустурка, Костиївський Потік. Навколишні висоти — Ґрегіт (1472 м), Буковець (969 м), Кичера.
Село відоме надзвичайно мальовничими водоспадами: Шепітський Гук, Шепітський Гук малий, Шепітсько-Брустурський Гук і кам’яними розсипищами на г. Ґрегіт. Водоспади розташовані на околиці села недалеко від останньої зупинки автобуса.
Історія
Шепіт до березня 1940 р. був присілком Брустурів, відокремилось у 1820 р. У 1940—1950-х роках багато жителів брали участь у повстанському русі. За неповними даними, радянською владою було репресовано 50 шепітян, з них 24 були засуджені до тривалих термінів каторжних робіт.
На фестивалі самодіяльного мистецтва УРСР в Києві на честь 50-річчя Великого Жовтня народний оркестр гуцульських інструментів Шепота одержав медаль та диплом 3-го ступеня.
Сьогодення
Орні землі відсутні, селяни займаються відгодівлею великої рогатої худоби, овець. Поширені промисли — ліжникарство (Г. Кіщук), різьба по дереву та інкрустація (І. Ігнатюк), виготовлення трембіт (П. Грималюк), вишивка та ін. У селі працює понад 180 народних умільців.
Через село пролягають туристичні маршрути (пішохідний та веломаршрут).
Релігійна громада ПЦУ, церква споруджена в 1993 р. Храмове свято — Зіслання Святого Духа. Настоятель о. Іван Петращук.
Неповна середня школа у пристосованому приміщенні (1951 р.). Будинок культури (1957 р.), бібліотека, 2 фельдшерсько-акушерські пункти, відділення зв'язку, 6 магазинів.
Світлини та відео
Водоспад Шепітський Гук
Водоспад Шепітсько-Брустурський Гук
Водоспад Шепітський Гук малий
Посилання
- Офіційний сайт села Шепіт Косівського району
- Інформаційний довідник с.Шепіт
- Водоспад Шепітсько-Брустурський Гук - відео
- Водоспад Шепітський Гук - відео
- Водоспад Шепітський Гук малий - відео