Шестакове

Шестако́ве (до 1968 Непокрите) село в Україні, у Старосалтівській селищній територіальній громаді Вовчанського району Харківської області. Населення становить 649 осіб.

село Шестакове
будівля Шестаківської сільської ради
будівля Шестаківської сільської ради
Країна  Україна
Область Харківська область
Район/міськрада Вовчанський район
Громада Старосалтівська селищна громада
Облікова картка Шестакове 
Основні дані
Засноване 1675
Населення 649
Площа 2,184 км²
Густота населення 297,16 осіб/км²
Поштовий індекс 62562
Телефонний код +380 5741
Географічні дані
Географічні координати 50°04′18″ пн. ш. 36°37′18″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
150 м
Відстань до
районного центру
45 км
Відстань до
залізничної станції
35 км
Місцева влада
Адреса ради 62562, Харківська обл., Вовчанський р-н, с.Шестакове, вул.Шкирівка,1
Карта
Шестакове
Шестакове
Шестакове
Мапа

 Шестакове у Вікісховищі

Географія

Село Шестакове знаходиться в місці впадіння річки Олего в річку Непокрита, на річках кілька загат, через село проходить автомобільна дорога Т 2104. До села примикають садові ділянки.

Історія

Шестаківські краєвиди

1675 року засноване як село Непокрите.

За даними на 1864 рік у власницькому селі Непокрите Харківського повіту мешкало 1873 особи (920 чоловічої статі та 953 — жіночої), налічувалось 242 дворових господарства, існували православна церква, винокуренний та цегельний заводи[1].

Станом на 1914 рік село було центром Непокритянської волості, кількість мешканців зросла до 4135 осіб[2].

У травні 1920 року у селі відбулося повстання проти продрозкладки та зіткнення із загоном повітової продкомісії.

Село було оточене каральними загонами, яке 8 травня було захоплене штурмом.

1968 перейменовано на Шестакове на честь Героя Радянського Союзу капітана Михайла Денисовича Шестакова, що загинув у бою за село.

Трагедія

Трагедія в селі Непокрите — терористична акція органів НКВС СРСР під час Другої світової війни (1941). Оперуповноважений НКВС віддав наказ спалити живцем в замкненому сараї в селі Непокрите (Шестакове) цивільних громадян, заарештованих перед наступом німецьких військ на Харків. Серед спалених живцем український поет Володимир Свідзінський.[3]

"Прибули в село Непокрите і побачили там страшну картину: згорілий величезний корівник і гори понівечених вогнем трупів, які догорали. Селяни розповідали, що корівник підпалили з чотирьох боків, він був закритий, і нікому не дали вийти, а тих, кому вдавалося вибратися, пристрілювали. Почали розтягувати крюками трупи, щоб закопати. Були ще живі, страшно обгорілі. Конвоїри намагалися добити прикладами, але люди не давали, жінки кричали: "Живий, живий! Залиште! «Перенесли в порожню хату. Дивитися було страшно — на всьому тілі суцільні пухирі, страждали жахливо, залишили з ними солдата, мене і ще одну жінку. Медикаментів не було, лікувати нічим. Пробули ми так днів п'ять. Після прибув ще етап (теж інтелігенція). Німці наступали, і нас повели далі. Обгорілих кинули, селянки розібрали їх по сусідніх оселях. Напевно, всі повмирали. Навіщо спалили людей? Щоб позбутися, щоб менше було тягнути, годувати».[4]

Оригінальний текст (рос.)
«Прибыли в село Непокрытое и увидели там страшную картину: сгоревший огромный коровник и горы изувеченных огнём трупов, которые догорали. Крестьяне рассказывали, что коровник подожгли с четырёх сторон, он был закрыт, и никому не дали выйти, а тех, кому удавалось выбраться, пристреливали. Начали растягивать крюками трупы, чтобы закопать. Были ещё живые, страшно обгоревшие. Конвоиры пытались добить прикладами, но люди не давали, женщины кричали: “Живой, живой! Оставьте!” Перенесли в пустующую хату. Смотреть было страшно — на всём теле сплошные волдыри, страдали ужасно, оставили с ними солдата, меня и ещё одну женщину. Медикаментов не было, лечить нечем. Пробыли мы так дней пять. После прибыл ещё этап (тоже интеллигенция). Немцы наступали, и нас повели дальше. Обгорелых бросили, крестьянки разобрали их по соседних жилищах. Наверное, все поумирали. Зачем спалили людей? Чтобы избавиться, чтоб меньше было тащить, кормить».

Економіка

  • У селі є молочно-товарна і свинно-товарна ферми.
  • «Шестакове», сільськогосподарське ТОВ.
  • «Агросвіт», ТОВ.
  • У селі функціонує Шестаківська загальноосвітня школа І-ІІІ ст.

Галерея

Пам'ятки

  • Джерело на трасі Харків-Вовчанськ.

Див. також

Примітки

  1. рос. дореф. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 382)
  2. рос. дореф. Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.
  3. Біографія Володимира Свідзінського
  4. «Живя в этой провинции»: Александр Введенский и мир Харькова (рос.)

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.