Шиманський Павло

Шиманський Павло (пол. Paweł Szymański; 26 серпня 1782, Орховек 3 грудня 1852, Добратичі, нині Ґміна Кодень, Більського повіту Люблінського воєводства) — церковний діяч, прелат і декан греко-католицької капітули в Холмі, професор і декан богословського факультету Варшавського університету.

Шиманський Павло
пол. Paweł Szymański
Портрет о. Павла Шиманського
Основні відомості
Народження 26 серпня 1782(1782-08-26)
м. Орховек, Річ Посполита, нині село в ґміні Володава, Володавського повіту, Люблінського воєводства,  Польща
Альма-матер: Віденський університет
Заклад: Варшавський університет, Холмська греко-католицька семінарія
Конфесія: греко-католик
Смерть: 3 грудня 1852(1852-12-03) (70 років)
с. Добратичі, нині ґміна Кодень, Більський повіт, Люблінське воєводство,  Польща
Праці й досягнення
Рід діяльності: священик, богослов
Основні інтереси: богослов'я, історія, право, літургіка
Звання: професор
Ступінь: доктор богослов'я
 Шиманський Павло у Вікісховищі

Життєпис

Народився в місті Орховек (тепер село) біля Володави в сім'ї місцевого греко-католицького священика о. Андрія Шиманського і його дружини Домініки зі Снітків. Батьки походили зі священичих родин, які у XVIII—XIX століттях дали Греко-Католицькій Церкві на Підляшші і Холмщині кільканадцять священиків[1].

Навчався в Білій (тепер Біла Підляська), Янові Підляському, Замості та Відні, де 15 березня 1807 року в церкві святої Варвари отримав священиче рукоположення. 15 грудня 1809 року на богословському факультеті Віденського університету захистив докторат з богослов'я[2].

В 1810—1817 роках був професором відновленої Холмської семінарії, де зреформував навчальну програму (за зразок взяв програму для римо-католицьких семінарій в Польщі). У 1817 році став професором богословського відділу Варшавського університету, а в 1818 році обраний деканом (цю посаду займав аж до ліквідації університету після Листопадового повстання). Був професором Головної семінарії, а згодом — у 1837—1841 роках — Римо-Католицької духовної академії у Варшаві; викладав різні предмети, пов'язані з біблістикою[1].

Могила о. Павла Шиманського на православному (до 1875 р. — греко-католицькому) цвинтарі в Добратичах

Від 1825 року був прелатом-деканом греко-католицької катедральної капітули в Холмі (був другим прелатом капітули після архіпресвітера). Двічі капітула обирала його кандидатом на єпископа: ординарія в 1828 році (другий з-поміж трьох кандидатів) і єпископа-помічника в 1841 році (перший в списку). Був речником єпархіального духовенства, оборонцем прав Церкви, автором праць з історії, права, літургіки, меморіалів у обороні прав єпархіального духовенства в спорі з василіянами (1810), проти задумів відірвання Холмської єпархії від Галицької митрополії (1828) і планів царського уряду русифікувати унійний обряд в єпархії (1836)[1].

За підтримку холмського єпископа Филипа Феліціяана Шумборського, який виступав проти знесення унії царською владою, в 1841 році був звільнений з Академії і примусово відправлений пенсію. Останні роки провів у свого брата о. Івана Шиманського (1786—1869), греко-католицького пароха в Добратичах, де й помер 3 грудня 1852 року. У 1856 році завдяки старанням брата і жителів Підляшшя на могилі о. Шиманського був поставлений пам'ятник, який досі стоїть на православному (колись греко-католицькому) цвинтарі в Добратичах. Свою багату нумізматичну збірку записав на фонд вдів і сиріт по священиках Холмської єпархії, а бібліотеку — Холмській греко-католицькій семінарії[1].

Твори

Примітки

  1. Diakon Piotr Siwicki. Unici.pl - Ks. Paweł Szymański (1782-1852) - wprowadzenie. unici.pl. Процитовано 5 серпня 2016.
  2. Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students… — P. 246.
  3. Bibliografia Estreichera | Bibliografia XIX wieku. www.estreicher.uj.edu.pl. Процитовано 5 серпня 2016.

Література

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.