Шиподзьобові

Шиподзьобові[1] (Acanthizidae) — родина горобцеподібних птахів, що включає 15 родів і 66 видів. Всі вони є ендеміками Австралазії: Австралії, Нової Гвінеї, Нової Зеландії й островів Тихого океану на схід до Самоа.

?
Шиподзьобові

Шиподзьоб бурий (Acanthiza pusilla)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Підряд: Співочі птахи (Passeri)
Надродина: Meliphagoidea
Родина: Шиподзьобові (Acanthizidae)
Sundevall, 1872
Роди

(Див. текст)

Посилання
Вікісховище: Acanthizidae
Віківиди: Acanthizidae
ITIS: 915689
NCBI: 626425
Fossilworks: 255521

Опис

Більшість птахів цієї родини мають невеликі розміри й компактну будову, тонкий дзьоб, довгі ноги і короткий хвіст. Вони непримітного забарвлення: оливкового, сірого або коричневого, хоча деякі представники родини мають яскраво-жовті плями. Найбільшим представником родини є попутник (Pycnoptilus floccosus), а найменшим — короткодзьобий ріроріро, або короткодзьобик.

Таксономія і систематика

За класифікацією Сіблі — Алквіста, шиподзьобові вважалися підродиною Acanthizinae в родині діамантицевих (Pardalotidae). Однак молекулярно-генетичні дослідження спростували таку класифікацію. Більшість систематиків, зокрема Міжнародна спілка орнітологів визнають шиподзьобових як окрему родину (Acanthizidae), як і щетинкодзьобових (Dasyornithidae), яких раніше відносили то до шиподзьобових, то до діамантицевих.[2]

За класифікацією, утвердженою Міжнародним орнітологічним конгресом, виділяють 15 родів і 66 видів:[3]

Раніше всередині родини шиподзьобових виділяли дві підродини: Кущовичні (Sericornithinae) і Шиподзьобні (Acanthizinae). Однак молекулярно-генетичне дослідження не підтвердило такого спростували таку класифікацію. Більшість родів було перенесено до підродини Шиподзьобні (Acanthizinae), натомість два роди: Oreoscopus і Pachycare були виділені в підродину Pachycareinae.[5]

Примітки
  1. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  2. Gardner, Janet; Trueman, John (2010). Phylogeny and evolution of the Meliphagoidea, the largest radiation of Australasian songbirds. Molecular Phylogenetics and Evolution 55 (3): 1087–1102. PMID 20152917. doi:10.1016/j.ympev.2010.02.005.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2019). Bristlebirds, pardalotes, Australasian warblers. World Bird List Version 9.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 21 січня 2019.
  4. Richard Schodde, Leslie Christidis. Relicts from Tertiary Australasia: undescribed families and subfamilies of songbirds (Passeriformes) and their zoogeographic signal. „Zootaxa”. 3786 (5), s. 503, 2014. doi:10.11646/zootaxa.3786.5.1 '.
  5. Janet L.Gardner, John W.H.Trueman, Daniel Ebert, Leo Joseph und Robert D. Magratha: Phylogeny and evolution of the Meliphagoidea, the largest radiation of Australasian songbirds. In: Molecular Phylogenetics and Evolution. (DOI:10.1016/j.ympev.2010.02.005)

Джерела
  • Christidis, L., and W.E. Boles. 1994. The taxonomy and species of Birds of Australia and its territories. R.A.O.U. Monograph 2: 1–112.
  • del Hoyo, J.; Elliot, A. & Christie D. (editors). (2007). Handbook of the Birds of the World. Volume 12: Picathartes to Tits and Chickadees. Lynx Edicions. ISBN 978-84-96553-42-2
  • Mason, Ian J. & Schodde, Richard. 1999. The Directory of Australian Birds: Passerines. ISBN 978-0-643-06456-0
  • Sibley, C.G., and J.E. Ahlquist. 1990. Phylogeny and Classification of Birds: A Study in Molecular Evolution. Yale Univ. Press, New Haven, CT. ISBN 978-0-300-04085-2
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.