Шиподзьоб малий

Шиподзьоб малий[3] (Acanthiza nana) — вид горобцеподібних птахів родини шиподзьобових (Acanthizidae). Ендемік Австралії.[4]

?

Шиподзьоб малий

Охоронний статус

Найменший ризик (МСОП 3.1)[1]

Біологічна класифікація

Домен:	Ядерні (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Інфратип:	Хребетні (Vertebrata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Підряд:	Співочі птахи (Passeri)
Надродина:	Meliphagoidea
Родина:	Шиподзьобові (Acanthizidae)
Підродина:	Шиподзьобні (Acanthizinae)
Рід:	Шиподзьоб (Acanthiza)
Вид:	Шиподзьоб малий

Біноміальна назва

Acanthiza nana
Vigors & Horsfield, 1827[2]

Ареал поширення виду

Підвиди

A. n. flava White, HL, 1922
A. n. modesta De Vis, 1905
A. n. nana Vigors & Horsfield, 1827

Посилання

Вікісховище:	Acanthiza nana
Віківиди:	Acanthiza nana
ITIS:	558380
МСОП:	22704653
NCBI:	117192

Опис

Довжина птаха становить 9 см, розмах крил 14 см, вага 6-7 г. Голова оливково-сіра. область навколо очей кремова, біля очей невеликі білі смужки. Спина зеленувата, крила оливково-коричневі, махові пера світліші. Хвіст оливково-коричневий, на хвості темна смуга. Горло блідо-жовте, груди кремово-жовті, живіт жовтий, боки блідо-оливкові. Лапи і дзьоб чорні, очі темно-коричневі. Виду не притаманний статевий диморфізм.[5]

Поширення

Малі шиподзьоби є ендеміками Австралії. Вони здебільшого мешкають на східному узбережжі. Живуть в різноманітних середовищах: чагарниках, помірних і евкаліптових лісах.

Малий шиподзьоб біля гнізда

Підвиди

Виділяють чотири підвиди:[6]

A. n. flava White, HL, 1922 (схід Австралії);
A. n. modesta De Vis, 1905 (південний захід і південь Австралії);
A. n. nana Vigors & Horsfield, 1827 (південний схід Австралії).

Раціон

Малі шиподзьоби харчуються комахами, можуть доповнювати раціон насінням. Вони ловлять комах на верхньому і середньому ярусі лісу; комах ловлять в польоті. Зазвичай вони шукають здобич в парах, хоча були помічені в зграях до 35 птахів.

Розмноження

Гнізда округлої, куполоподібної форми, з невеликим входом зверху. В кладці 2-4 яйця, інкубаційний період триває 16-17 днів.

Збереження

МСОП вважає цей вид таким, що не потребує особливих заходів зі збереження. Однак популяція малих шиподзьобів змешується. Загрозами є знищення природних серекдовищ, пожежі, загибель комах внаслідок обробки полів інсектицидами.[7][8][9]

Примітки

BirdLife International (2012). Acanthiza nana. Процитовано 26 листопада 2013.
Campbell, A. G. (1 січня 1926). Thornbills of the Genus Acanthiza. Emu - Austral Ornithology 25 (3): 184–198. ISSN 0158-4197. doi:10.1071/MU925184.
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
Higgens, P. J.; Peter, J. M., ред. (2002). Handbook of Australian, New Zealand, and Arctic Birds. Volume 6: Pardalotes to shrike-thrushes. Melbourne: Oxford University Press. ISBN 0195537629.
Bird, Delys (1 жовтня 1990). Review by Delys Bird. Australian Literary Studies. ISSN 0004-9697. doi:10.20314/als.26f3bbfef0.
Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2019). Bristlebirds, pardalotes, Australasian warblers. World Bird List Version 9.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 21 січня 2019.
Blair, Robert B. (May 1996). Land Use and Avian Species Diversity Along an Urban Gradient. Ecological Applications 6 (2): 506–519. ISSN 1051-0761. JSTOR 2269387. doi:10.2307/2269387.
Chittka, Lars; Vasas, Vera (2 листопада 2017). F1000Prime Recommendation of [Hallmann CA et al., PLoS ONE 2017 12(10):e0185809]. F1000Prime. doi:10.3410/f.732005636.793538384.
Hallmann CA, Sorg M, Jongejans E, Siepel H, Hofland N, Schwan H, Stenmans W, Müller A, Sumser H, Hörren T, Goulson D, de Kroon H (18 жовтня 2017). More than 75 percent decline over 27 years in total flying insect biomass in protected areas. PLOS ONE 12 (10). e0185809. PMID 29045418. doi:10.1371/journal.pone.0185809.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] BirdLife International (2012). Acanthiza nana. Процитовано 26 листопада 2013.

[:3-2] Campbell, A. G. (1 січня 1926). Thornbills of the Genus Acanthiza. Emu - Austral Ornithology 25 (3): 184–198. ISSN 0158-4197. doi:10.1071/MU925184.

[3] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

[:1-4] Higgens, P. J.; Peter, J. M., ред. (2002). Handbook of Australian, New Zealand, and Arctic Birds. Volume 6: Pardalotes to shrike-thrushes. Melbourne: Oxford University Press. ISBN 0195537629.

[:2-5] Bird, Delys (1 жовтня 1990). Review by Delys Bird. Australian Literary Studies. ISSN 0004-9697. doi:10.20314/als.26f3bbfef0.

[ioc-6] Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2019). Bristlebirds, pardalotes, Australasian warblers. World Bird List Version 9.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 21 січня 2019.

[7] Blair, Robert B. (May 1996). Land Use and Avian Species Diversity Along an Urban Gradient. Ecological Applications 6 (2): 506–519. ISSN 1051-0761. JSTOR 2269387. doi:10.2307/2269387.

[8] Chittka, Lars; Vasas, Vera (2 листопада 2017). F1000Prime Recommendation of [Hallmann CA et al., PLoS ONE 2017 12(10):e0185809]. F1000Prime. doi:10.3410/f.732005636.793538384.

[9] Hallmann CA, Sorg M, Jongejans E, Siepel H, Hofland N, Schwan H, Stenmans W, Müller A, Sumser H, Hörren T, Goulson D, de Kroon H (18 жовтня 2017). More than 75 percent decline over 27 years in total flying insect biomass in protected areas. PLOS ONE 12 (10). e0185809. PMID 29045418. doi:10.1371/journal.pone.0185809.