Шпіцбергенський трактат

Шпіцбергенський трактат 1920 — підписаний 9 лютого 1920 року в Парижі й визначив міжнародно-правовий статус архіпелагу Свальбард (Шпіцберген).

Відповідно до Шпіцбергенського трактату над архіпелагом Свальбардом (Шпіцбергеном), який вважався раніше нічийною землею, встановлювався суверенітет Норвегії, а державам-учасникам договору надавалося рівне право на експлуатацію природних ресурсів архіпелагу і його територіальних вод. Норвегія зобов'язалася у статті 9-й договору не споруджувати і не допускати створення морських баз або укріплень на території архіпелагу і не використовувати її для військових цілей. У 1925 Норвегія офіційно оголосила Свальбард частиною норвезького королівства. СРСР приєднався до Шпіцбергенського трактату в 1935 р.

Дотепер учасниками договору є понад 50 держав: Україна, та інші держави, які раніше були республіками СРСР, США, Велика Британія, Німеччина, Франція, Японія, Нідерланди, Болгарія, країни колишньої Югославії, Угорщина, Данія, Норвегія, Польща, Чехія, Словаччина, Румунія, Італія, Швеція та інші. Норвезський стортінг в резолюції від 15 лютого 1947 визнав, що СРСР є державою, що має поряд з Норвегією особливі економічні інтереси на Шпіцбергені. З 1991р. ці права перейшли до Росії.