Штейгер Анатолій Сергійович

Анатолій Сергійович Штейгер, барон (нар. 7 (20) липня 1907(19070720), с. Миколаївка Черкаського повіту Київської губернії пом. 24 жовтня 1944, Лейзан, Швейцарія) — російський поет, один з найбільш значних поетів «першої хвилі» еміграції. Вірші, зберігаючи авторську індивідуальність, великою мірою виражають естетику «паризької ноти».

Штейгер Анатолій Сергійович
Народився 7 (20) липня 1907
Миколаївка, Черкаський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Помер 24 жовтня 1944(1944-10-24) (37 років)
Leysind, Aigle Districtd, Во, Швейцарія
·туберкульоз
Поховання Бремгартенський цвинтарd
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність автор, поет, письменник
Мова творів російська

 Штейгер Анатолій Сергійович у Вікісховищі

Походження та навчання

Анатолій Штейгер походив зі старовинного швейцарського роду. Батько — барон Сергій Едуардович Штейгер (18681937), земський діяч, ватажок дворянства Канівського повіту, депутат IV Державної думи (1913). Мав двох сестер, одна з яких — Алла (в заміжжі Головіна) була поетесою, відомою в Російському Зарубіжжі.

Еміграція

Сім'я емігрувала до Константинополя в 1920 році. Потім Анатолій Штейгер жив у Чехословаччині, у Франції та (з 1931 року) у Швейцарії. Під час Другої світової війни пасивно брав участь в Русі Опору, писав антинацистські памфлети.

Творчість

Важливим літературним і людським документом є листування Анатолія Штейгера та Марини Цвєтаєвої (особиста зустріч між ними відбулася лише один раз). Штейгер є адресатом віршованого циклу Цвєтаєвій «Вірші сироті» (серпень-вересень 1936 р.).

Анатолій Штейгер — автор збірки віршів «Цей день» (1928), «Це життя» (1931), «Невдячність» (1936); посмертно виданий підсумковий збірник «Двічі два чотири» (1950; під тією ж назвою в 1981 році опубліковано і найбільш повне зібрання віршів у Нью-Йорку).

Здобув популярність в основному як один з представників так званої «Паризької ноти» — літературної течії в поезії Російського Зарубіжжя, що існувала у середині 1930-х років. Творчість Штейгера пропагував духовно близький йому літературний критик Гергій Адамович. У поезії, що зазнала впливу Михайла Кузьміна, Георгія Іванова, Георгія Адамовича, але в той же час глибоко індивідуальній, переважає лірична мініатюра (одна або кілька строф, часто з додатковим «сверхсхемним» останнім рядком), мотиви самотності, ностальгії, крихкість світу, передчуття смерті. У метриці в основному розробляв класичні розміри, використовував також 3-іктний дольник.

Смерть

З дитинства був хворий на важку форму туберкульозу, від якого і помер у віці 37 років.

Твори

  • Этот день, Paris, 1928
  • Эта жизнь, Paris, 1931
  • Неблагодарность, Paris, 1936
  • 2x2 = 4, Paris, 1950, 2-е изд. — New York, 1982
  • Самоубийство. Рассказ // «Русская мысль», 1984, 24.5., 7.6.
  • Детство. Воспоминания // «Новый журнал», № 154, 1984
  • Мертвое «да»: Стихотворения, проза, воспоминания, письма. — Рудня-Смоленск: Мнемозина, 2007. — 488 стр. (Серия «Серебряный пепел»)
  • Этот день: Избранное / Сост. В. Кудрявцева. — М.: Престиж Бук, 2017. — 480 с. — (Серия «Золотой Серебряный век»).

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.