Штепа Костянтин Теодосійович

Народився у старовинному місті Лохвиця, нині Полтавська область, Україна (тоді Полтавська губернія, Російська імперія) в родині православного священика з німецькими етнічними коріннями.

Навчався у Полтавській духовній семінарії (1910—1914) та на історико-філологічному факультеті Петербурзького університету у професора Михайла Ростовцева.

Під час громадянської війни воював у Білій армії. 1919 року був заарештований, 1920 тяжко поранений, взятий у полон при відступу армії Врангеля під Перекопом.

Після війни завершив освіту в Ніжинському інституті народної освіти на історико-філологічному факультеті, курс професора Івана Турцевича.

З 1922 р викладач, з 1927 професор цього інституту. Захистив докторську дисертацію. З 1930 р. завідувач кафедри історії стародавнього світу і середніх віків Київського університету, одночасно старший науковий співробітник АН УРСР, співробітник Культурно-Історичної комісії й Комісії сходознавства ВУАН. З 1931 р. призначений головою Комісії з історії Візантії АН УРСР.

У лютому 1938 заарештований, до вересня 1939 перебував у київській тюрмі НКВС. Звільнений без пред'явлення звинувачення.

Під час німецької окупації — зав. відділу народної освіти, ректор Київського університету (1941), редактор щоденника «Нове Українське Слово» (1941–1943, Київ).

Після війни — в еміграції — спочатку в Західній Німеччині, потім у США. В Німеччині він працював бібліотекарем кардинала фон Галена; у 1947—1949 активно співробітничав у журналах «Посєв» та «Грані»; викладав російську мову і літературу в американській армійській школі (1950—1952). Поряд з такими науковцями як А. Г. Авторханов, В. О. Яковлєв (Б. Троіцький), О. П. Філіпов, К. Г. Криптон, В. П. Марченко, був одним із співзасновників та співробітників «Інституту для вивчення історії та культури СРСР» у Мюнхені (1950).

З 1952 р. він жив у США, працював оглядачем «Радіо Свобода».

Ще з 1930-х рр. Штепа дружив з професором Олександром Оглоблиним, який під час окупації був головою Київської міської управи. Але після війни пориває стосунки з Оглоблиним, в тому числі і з іншими українськими вченими. У своїх публікаціях часто дотримувався російсько-імперських поглядів.

З 1927 року співпрацював з НКВС, з 1941 — з СД, причетний до знищення націоналістичного підпілля в Києві. З 1950-х — співпрацював з ЦРУ.

• Нариси з історії античної й християнської демонології (1926)
• Проблеми античного релігійного синкретизму в зв'язку з мотивами староукраїнської легендарної творчості. (1927)
• Про характер переслідування відьом у старій Україні (1928)
• Революція рабів в античному світі (1941)
• Селянські рухи в Римській Імперії (1950)
• Соціологічна теорія релігії Е. Дюркгема і школа М. Грушевського (1931)
• Радянська система управління масами та їх соціальною свідомістю (рос.мовою, під псевдонімом В. Лагодін)
• Чистка в Росії (англ. мовою, під псевдонімом В. Годін)
• Russian Historians and the Soviet State. New Brunswick, N.J.: Rutgers Univ. Press, 1962

• Верба І. Штепа Кость // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 659. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
• I. В. Верба. Кость Штеппа // Український історичний журнал. 1999. № 3^{[недоступне посилання з серпня 2019]};
• I. В. Верба. Кость Штеппа (закінчення) // Український історичний журнал. 1999. № 3^{[недоступне посилання з травня 2019]};