Шумицький Микола Андрійович

Мико́ла Андрійович Шуми́цький (30 квітня 1889, Глухів  за іншими даними Чернігів — 5 січня 1982, Париж, Франція) — український громадсько-політичний діяч, архітектор та дипломат. Полковник Армії УНР.

Микола Андрійович Шумицький
Народження 30 квітня 1889(1889-04-30)
Смерть 28 лютого 1981(1981-02-28) (91 рік)
Навчання Київський політехнічний інститут
Діяльність архітектор

Біографія

Закінчив Київський політехнічний інститут та Школу мистецтва і архітектури. Член Української Центральної Ради (від залізничників). На Другому Всеукраїнському військовому зʼїзді у червні 1917 р. обраний до Всеукраїнської ради військових депутатів; працював в Українському Генеральному Військовому Комітеті. Очолював Військо-технічне управління Генерального Секретарства у справах військових.[1]

5 вересня 1919 р. його призначено членом української делегації на Паризьку мирну конференцію, а від вересня 1920 року він увійшов у склад Української Дипломатичної Місії у Франції як радник з економічних питань. З 1921 р. призначений послом в Аргентині і за сумісництвом у Бразилії. Був уповноваженим Українського Червоного Хреста у Франції. В 1924 р. Шумицький відійшов від дипломатичної роботи.

З 1925 р. — голова Союзу українських емігрантських організацій у Франції, займаючи цей пост до 1942 року. Член управи Бібліотеки ім. Симона Петлюри в Парижі.

Автор праць

Статті у галузі архітектури («Український архітектурний стиль»), про дерев'яні українські церкви, спомини про визвольні змагання 1917 — 1919 років.[2]

Примітки

Джерела та література

  • Стрельський Г. В. Шумицький Микола // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 668. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
  • Чепелик В. П. Київський осередок розвитку народних традицій в архітектурі початку ХХ ст. [в статті йдеться про те, що архітектор М. Шумицький спорудив будинки для кооперативних товариств у с. Косівці (нині Володарського району Київської області) і в м. Радомишлі, молочарню і школу біля Києва (1912—1914). — С. 135, 141] // Етнографія Києва і Київщини: традиції й сучасність / Л. Ф. Артюх, Н. К. Гаврилюк, В. Ф. Горленко; АН УРСР, Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського. — Київ: Наук. думка, 1986. — С. 128—158.

Література

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.