Шушинський повіт

Шушинський повіт було розділено на шість ділянок: Мігринська, Кебірлінська, Зангезурська, Джеванширська, Челябицька й Варандинська. [3]

На підставі указу від 9 грудня 1867 року «Про перетворення управління Кавказького й Закавказького краю» [4] Зангезурська ділянка була виділена зі складу Шушинського повіту й перетворена на Зангезурський повіт. Повітом управляли повітовий начальник, його заступник, казначій, засідателі й міська поліція. У повіті було організовано суд.

Територія Шушинського повіту входила до складу Карабаського ханства, приєднаного у 1813 році до Росії. У 1822 році тут було введено російське управління [5]. На підставі царської реформи «Установа для управління Закавказьким краєм» від 10 квітня 1840 року у складі Каспійської області було утворено Шушинський повіт. Центром було місто Шуша.

З 1846 року повіт був у складі Шемахинської (перейменованої 1859 року на Бакинську), а з 1868 року — у складі Єлизаветпольської губернії. У 1873 році зі складу Шушинського повіту були виділені Джеванширська та Джебраїльська ділянки перетворені на Джеванширський та Джебраїльський повіти. [6] Такий адміністративний поділ зберігався до 1921 року.

У травні 1912 року у селищі Гіндарх Шушинського повіту відкрилось поштове відділення з прийманням внутрішніх телеграм для відсилання їх поштою до найближчого телеграфного відділення [7].

За даними перепису 1897 року у повіті проживало 138,771 тис. чол. (з яких вірмени — 58,2%, азербайджанські татари — 41,5%) [5], а у повітовому місті Шуші проживало 25 881 чол., з яких вірмени — 14 420 чол. [8], азербайджанські татари [5] (азербайджанці) — 10 778 чол.

У господарстві повіту основне місце посідали землеробство, скотарство, шовківництво, виноградарство, садівництво, бджолярство. Широко було розвинено виробництво килимів.