Зангезурський повіт

Поверхня Зангезурського повіту була в основному гористою з скелястими хребтами і гірськими ланцюгами з безліччю малодоступних ущелин і улоговин. Гори належать до південно-східного закінчення нагір'я Малого Кавказу. Найвища точка - гора Капуджі, яка сягала до 12855 фт.. Весь повіт нахилений на південь, до Араксу, куди прямували і зрошуючі повіт річки. Повіт належить до басейну Араксу і зрошувався кількома невеликими річками та струмками, такими як Бергушет, Чаундур-чай, Басут-чай, Мегрі-чай, Базар-чай, що беруть початок в горах і впадають зліва в Аракс.

В даний час значна частина території Зангезурського повіту (4505 км²) займає в основному територію сучасної Сюнікської області Вірменії. Інша частина - Лачинський, Зангеланський і Кубатлінський райони - де-юре входить до складу Азербайджанської Республіки, але контролюються невизнаною Нагірно-Карабахською Республікою, як одна адміністративна одиниця - Кашатазький район.

Татевський монастир . Собор святих апостолів Павла і Петра, побудований в 885 - 906 рр.

Територія в II-I століттях до н. е. частина Великої Вірменії династії Арташесідов, I-IV ст. династії Аршакідів, V-VII ст. частина марзпанської Вірменії, IX-XI ст. частина Вірменського царства Багратидів, a до кінця XII століття Сюнікське царства, в XIII-му початку XV століття тут правлять вірменські роди Орбелян і Хахбакян.

Енциклопедичний словник Брокгауза і Єфрона повідомляє наступне про Зангезурський повіт:

З. п. у період панування вірмен становив частину провінції Сюнік (у персів - Сісакан), яким майже самостійно правили можновладні князі, які зберегли свою незалежність майже до кінця XII ст.. У XVIII ст. З. п. входив до складу Карабахського ханства.

У XVIII столітті поряд з Нагорним Карабахом один з центрів вірменської національно-визвольної боротьби возглавлявщім Давид Беком . У 1813 році Карабах був зайнятий російськими військами, і по Туркманчайського договором 1828 року кордоном між Росією і Персією стала річка Аракс. У п'ятдесятих роках ці території входили до складу Шемахінской і Ериванська губерній, в 60-х - Бакинської і Ериванська а з утворенням 25 лютого 1868 року Елізаветпольской губернії з частини Шушінского повіту Бакинської губернії і Ордубатского повіту Ериванська губернії був утворений Зангезурський повіт [1] .

У XVIII столітті Нагорний Карабах один із центрів вірменської національно-визвольної боротьби очолюваний Давід Беком. У 1813 році Карабах був зайнятий російськими військами, і за Туркманчайським договором 1828 року кордоном між Росією і Персією стала річка Аракс. У 1850-х роках ці території входили до складу Шемахінської і Еріванської губерній, в 60-х - Бакинської і Еріванської, а з утворенням 25 лютого 1868 року Елізаветпольської губернії з частини Шушінського повіту Бакинської губернії і Ордубатського повіту Еріванської губернії був утворений Зангезурський повіт[1].

В сімейних списках 1886 року в Зангезурському повіті налічувалося 123 997 чол. (68 560 чоловіків і 55 137 жінок). За переписом 1897 року в повіті налічувалося 142 064 чол. (77 074 чоловіків і 64 990 жінок).

За даними перепису 1897 року в Зангезурському повіті, який охоплював територію сучасної Сюнікської області Вірменії і території сучасних Лачинського, Зангеланського і Кубатлінського районів Азербайджану, своєю рідною мовою вказали татарський[2] (азербайджанський) - 71 206 чол., вірменський - 63 622 чол.[3]

Населення повіту, яке складалося з вірмен, азербайджанців[2] і курдів, в більшій частині було осіле, в меншій - напівкочівне (частина азербайджанців і курди), займалося землеробством, садівництвом, шовководством, скотарством, розробкою мідних руд і різними промислами.

Зангезурський повіт налічував 5 мідних рудників - Катарський Мелік-Азарьянца, Катарський Мелік-Каракозова, Катарський Кондурових, Дашкесанський Сименсов, Аткізський Аматуні[4].

Мідь із заводів Зангезурського повіту вивозилася на в'юках до міста Шуші, а звідти в фургонах до залізничної станції Євлах[5].

Населення створює 75 сільських громад з 326 селищ. Сіяли в основному пшеницю, ячмінь, просо, рис, бавовну, невелику кількість картоплі і т. п.

У 1891 році в повіті було одна православна церква, одна розкольницька, 9 вірмено-григоріанських монастирів, 97 вірмено-григоріанських церков, 9 сунітських і 24 шиїтських мечеті.

Демографія в 1890-х роках була така[6]:

У 1913 році в повіт входило 75 сільських правлінь[7]:

• Зангезур

• Массальский В. И.,. Зангезурский уезд // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)