Щенсний Козебродзький
Щенсний Емерик Козебродзький гербу Болещиц (пол. Szczęsny Emeryk Koziebrodzki; 5 листопада 1826, Зашковичі, нині Городоцький район, Львівська область, Україна — 3 травня 1900, Глібів, нині Гусятинський район, Тернопільська область) — польський дідич (зем'янин), громадсько-політичний діяч, археолог. Голова правління Скалатської повітової ради, дідич села Глібів.
| Щенсний Козебродзький | |
|---|---|
| пол. Szczęsny Emeryk Koziebrodzki | |
| Народився |
5 листопада 1826 Зашковичі |
| Помер |
3 травня 1900 (73 роки) Глібів |
| Країна |
.svg.png.webp){kind=small} Австро-Угорщина |
| Діяльність | політик |
| Галузь | археологія |
| Посада | посол до Галицького сейму |
| Рід | Q63531345? |
Життєпис
Від 1870 року — посол Галицького сейму кількох каденцій від Тернопільського округу (крайсу; курія великої земельної власності).
У 1876 році Щенсний Козебродзький разом з Адамом Кіркором провели археологічне обстеження печери Вертеби.
Від 1878 року — член археологічної та антропологічної комісій Академії Знань у Кракові.
Помер від запалення легень у рідному селі[джерело?], похований 6 травня 1900 у Глібові.
Сім'я
У 1855 році одружився з Ольгою Голеєвською. Діти: Тадеуш, Ян, Антоній, Марія Ружа, Людвік (23.6.1869-10.11.1928) — посол Галицького крайового сейму 1913 р., після воєн — голова Львівського округу Польського Червоного Хреста.
Джерела
- Zdrada J. Koziebrodzki Szczęsny Emeryk (1826—1900) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1970. — T. ХIV. — S. 615—616. (пол.)