Щолкін Кирило Іванович
| Щолкін Кирило Іванович | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||
| Народився |
17 травня 1911 Тифліс | |||||||||||||
| Помер |
8 листопада 1968 (57 років) Москва | |||||||||||||
| Поховання | Новодівичий цвинтар | |||||||||||||
| Країна |
 СРСР | |||||||||||||
| Діяльність | фізик-ядерник | |||||||||||||
| Alma mater | Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського | |||||||||||||
| Галузь | горіння, детонація | |||||||||||||
| Заклад | Арзамас-16, Челябінськ-70 | |||||||||||||
| Ступінь | доктор фізико-математичних наук | |||||||||||||
| Науковий керівник | перший науковий керівник ядерного центру Челябінськ-70 | |||||||||||||
| Членство | Академія наук СРСР | |||||||||||||
| Відомий завдяки: | роботі по створенню атомної бомби в СРСР | |||||||||||||
| Батько | Щолкін Іван Юхимович | |||||||||||||
| Мати | Щолкіна Віра Олексіївна | |||||||||||||
| Діти | Фелікс, Анна | |||||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||||
Щолкін Кирило Іванович (*17 травня 1911, Тбілісі — †8 листопада 1968, Москва) — російський вчений-ядерник. Перший науковий керівник і головний конструктор ядерного центру Челябінськ-70 (Снєжинськ, c 1992 РФЯЦ-ВНІІТФ — Російський Федеральний Ядерний Центр — Всеросійський науково-дослідний інститут технічної фізики).
Член-кореспондент АН СРСР (з 23 жовтня 1953, відділення фізико-математичних наук). Фахівець у галузі горіння і детонації, ролі турбулентності в зазначених процесах (саме йому належить формулювання теорії детонації спину), в науковій літературі відомий термін «зона турбулентного полум'я за Щолкіним».
Біографія
Щолкін Кирило Іванович народився 17 травня 1911 року в Тбілісі. Мати — Віра Олексіївна Щолкіна, вчителька. Батько — Іван Юхимович Щолкін, землемір.
У 1924–1928 роках навчався в Карасубазарі, де нині розташований меморіал на його честь. У 1932 році закінчив фізико-технічний факультет Кримського державного педагогічного інституту. Дисертацію (тема — газодинаміка горіння) на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук захистив у 1938-му, докторську — в 1945-му (опонентами з'явилися майбутні академіки — основоположник теорії повітряно-реактивних двигунів Б. C. Стечкин, видатний фізик-теоретик Л. Д. Ландау і видатніший аеродинамік С. А. Християнович), став професором фізико-математичних наук у 1947 році. У 1949 став одним із творців радянської атомної бомби, працюючи під орудою І. В. Курчатова, який закінчив той самий ВИШ Криму. 1953-го зробився одним із батьків водневої бомби.
Нагороди
- Тричі Герой Соціалістичної Праці (1949, 1951, 1954).
- Лауреат Ленінської премії (1958) та Сталінської премії (1949, 1951, 1954).
- Нагороджений чотирма орденами Леніна, орденами Трудового Червоного Прапора і Червоної Зірки, а також медалями.
Посилання
- Щёлкин Ф. К. Апостолы атомного века. Воспоминания, размышления. — ДеЛи принт. — 2003. — С. 162.
- Симоненко В. Первый научный руководитель и главный конструктор (рус.) // Бюллетень по атомной энергии. РФЯЦ-ВНИИТФ им. акад. Е. И. Забабахина. — апрель, 2005.
- Карапетян Г. «Армянский след» в атомном строительстве (рус.) // Ноев Ковчег. — 2011.
- Губарев В. Белый архипелаг. Неизвестные страницы «атомного проекта СССР» (рус.) // Наука и жизнь : журнал. — 2002. — № 5.
- Губарев В. Три звезды Кирилла Щёлкина (рус.) // Российская Федерацая Сегодня : журнал. — 2007. — № 12.