Щурові

Щурові, або норицеві, або полівкові (Arvicolidae) — родина мишовидих гризунів (Rodentia Muroidea), що включає близько 100 сучасних видів дрібних тварин. Нерідко розглядають як підродину родини хом'якових (Cricetidae), але завжди у складі надродини мишуваті (Muroidea).

?

Щурові, або Норицеві
Час існування: пізній міоцен — наш час

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Metazoa)
Тип:	Хордові (Chordata)
Підтип:	Черепні (Craniata)
Інфратип:	Хребетні (Vertebrata)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Підклас:	Звірі (Theria)
Інфраклас:	Плацентарні (Eutheria)
Надряд:	Euarchontoglires
Ряд:	Гризуни (Rodentia)
Надродина:	мишуваті (Muroidea)
Родина:	Щурові (Arvicolidae)
Підродина:	Arvicolinae Gray, 1821

Посилання

Вікісховище:	Arvicolinae
Віківиди:	Arvicolinae
EOL:	2847171
ITIS:	552325
NCBI:	39087
Fossilworks:	67892

Таксономія та філогенія

Типовий рід

Типовий рід родини — щур (Arvicola Lacepede), представлений у фауні України двома сучасними видами: щуром водяним (Arvicola amphibius) і щуром гірським (Arvicola scherman).

про поширений синонім див.: полівкові

Ранг групи

Найчастіше нориць (=полівкові, УРЕ 1981, c. 468) розглядають як окрему родину (Arvicolidae), близьку до родин хом'якових (Cricetidae), піщанкових (Gerbillidae) і мишачих (Muridae). У менш дробних класифікаціях нориць розглядають як підродину родини хом'якових (Cricetidae s.l.), у ще менш розгалужених класифікаціях всі названі групи розглядають у складі великої родини мишових (= мишиних, Muridae s.l.).

Філогенія

жуйна поверхня M₁ щура (Arvicola) — ключ до вивчення філогенії

Нориць звичайно розглядають як групу, що є похідною від давніх хом'якових. Найбільш відокремленою, найдавнішою і найпримітивнішою групою норицевих є сліпушки (триба Ellobiusini), найбільш молодою і різноманітною за видовим складом є т. зв. «сірі нориці» (триба Arvicolini). У дослідженнях викопних фаун величезне значення мають строкатки (триба Lagurini), представлені у сучасній фауні Європи єдиним видом — строкаткою степовою (Lagurus lagurus). Прабатьками сучасних щурових розглядають рід Baranomys із підродини Baranomyinae родини Cricetidae.

Обсяг і типові представники

Здебільшого це невеликі тварини, вкрити щільним хутром, такі як полівки (Microtus) і лемінги, деякі, такі як сліпунець (Ellobius talpinus) та Hyperacrius, пристосувалися до підземного способу життя. Інші, такі як ондатра (Ondatra), неофібер (Neofiber) і щур (Arvicola), крупніші та пристосовані до водного життя.

Погляди на видовий обсяг родини постійно змінюються, то у бік подрібнення видів, то у бік об'єднання їх. Загальною тенденцією є подрібнення класифікації.

Найвідомішими у складі фауни України видами є щур водяний (Arvicola amphibius), ондатра (Ondatra zibethicus) (адвентивний вид), «полівка звичайна» (Microtus arvalis). Останній вид має кілька видів-двійників і представлений у фауні України і суміжних країн трьома близькими видами.

Триби та роди

Череп і щелепи нориці рудої (Myodes glareolus) та жуйна поверхня молярів — важливі ознаки в розрізненні родів і видів щурових

Класифікація щурових є дуже добре деталізованою у зв'язку з великим видовим різноманіттям, значною роллю у полеозоологічних реконструкціях та великим господарським значенням. У дослідженнях таксономії сучасних форм група є надзвичайно цікавою через велику мінливість хромосомних чисел (2n = 18-62) та значну морфологічну мінливість. Важливим фактором успішних і детальних ревізій групи є також велика мінливість ознак зубної системи (зокрема, морфології жуйної поверхні кутніх зубів, особливо M₁ та M³).

При класифікуванні родів завжди звертають увагу на дві системи морфологічних ознак:

на краніальні особливості (пропорції черепа, розвиток твердого піднебіння, слухові барабани)
на морфологію кутніх зубів (наявність коренів, цементу, складність жуйної поверхні M₁ та M³)[1]

група коренезубих і безцементних

Ellobius talpinus — сліпушок степовий: унікальний вид щурових у фауні України

ондатра болотяна (Ondatra zibethicus) акліматизована в Україні

Нориця руда (Myodes glareolus) — типовий мешканець лісів Європи

Триба Ellobiini Gill, 1872
- сліпушок — Ellobius Fischer, 1814
- †Ungaromys Kormos, 1932

Триба Ondatrini Gray, 1825
- ондатра — Ondatra Link, 1795 (іноді виділяють у підродину Ondatrinae у складі родини Arvicolidae[2])
- †Ogmodontomys Hibbard 1941 (іноді виділяють у підродину Ondatrinae у складі родини Arvicolidae[2])

Триба Clethrionomyini Hooper & Hart, 1962
- Alticola Blanford, 1881.
- Arborimus Taylor, 1915.
- нориця — Myodes Pallas, 1811
- Dinaromys Kretzoi, 1955
- Eothenomys Miller, 1896
- Hyperacrius Miller, 1896
- Phaulomys Thomas, 1905
- Phenacomys Merriam, 1889
- †Dolomys Nehring, 1898
- †Pliomys Méhely, 1914
- †Guildayomys Zakrewski, 1984 (іноді виділяють у підродину Pliophenacomyinae у складі родини Arvicolidae[2])
- †Pliolemmus Hibbard, 1937 (іноді виділяють у підродину Pliophenacomyinae у складі родини Arvicolidae[2])
- †Pliophenacomys Hibbard, 1937 (іноді виділяють у підродину Pliophenacomyinae у складі родини Arvicolidae[2])
- †Propliophenacomys Martin, 1975 (іноді виділяють у підродину Pliophenacomyinae у складі родини Arvicolidae[2])

Триба Prometheomyini Kretzoi, 1955
- Prometheomys Satunin, 1901
- †Stachomys Kowalski, 1960

Триба Myodini
- Alticola
- Caryomys
- Eothenomys
- Hyperacrius

група некоренезубих і безцементних

Триба Dicrostonychini Kretzoi, 1955
- Dicrostonyx Gloger, 1841 (іноді виділяють у підродину Discrostonychinae у складі родини Arvicolidae[2])
- †Predicrostonyx Guthrie & Matthews, 19711 (іноді виділяють у підродину Discrostonychinae у складі родини Arvicolidae[2])

Триба Lagurini
- Eolagurus
- строкатка — Lagurus

група некоренезубих і цементних

Lemmus lemmus — лемінг сибірський

Synaptomys cooperi — болотяний лемінг

Lasiopodomys brandtii — брандтова нориця

полівка «звичайна», Microtus arvalis — надвид, що включає 8-10 видів-двійників і морфологічно близьких видів

Триба Lemmini Gray, 1825
- лемінг — Lemmus Link, 1795 (іноді виділяють у підродину Lemminae у складі родини Arvicolidae[2])
- †Plioctomys Suchov, 1976 (іноді виділяють у підродину Lemminae у складі родини Arvicolidae[2])
- †Mictomys (іноді виділяють у підродину Lemminae у складі родини Arvicolidae[2])
- Synaptomys Baird, 1858 (іноді виділяють у підродину Lemminae у складі родини Arvicolidae[2])
- Myopus Miller, 1910

Триба Neofibrini Hooper & Hart, 1962
- Neofiber True, 1884.
- †Proneofiber Hibbard & Dalquest, 1973

Триба Arvicolini Gray, 1821
- Arvicola Lacepede, 1799 — щур
- Alexandromys Ognev, 1914 — шапарка
- Blanfordimys Argyropulo, 1933
- Chionomys Miller, 1908.
- Lasiopodomys Lataste, 1887
- Lemmiscus Thomas, 1912
- Microtus Schrank, 1798 — полівка
- Proedromys Thomas, 1911
- Volemys Zagorodnyuk, 1990 — волеміс
- †Atopomys Patton, 1965 (іноді виділяють у підродину Nebraskomyinae у складі родини Arvicolidae[2])
- †Cromeromys Zazhigin, 1980 — кромероміс
- †Hibbardomys Zakrzewski, 1984
- †Huananomys Zheng, 1992
- †Jordanomys Haas, 1966
- †Kalymnomys von Koenigswald, Fejfar & Tchernov, 1992
- †Kilarcola Kotlia, 1985
- †Mimomys Forsyth Major, 1902 — мімоміс
- †Nebraskomys Hibbard, 1957 (іноді виділяють у підродину Nebraskomyinae у складі родини Arvicolidae[2])
- †Nemausia Chaline & Laborier, 1981
- †Promimomys Kretzoi, 1955 — промімоміс (іноді виділяють у власну підродину Promimomyinae у складі родини Arvicolidae[2])
- †Prosomys Shotwell, 1956
- †Tyrrhenicola Forsyth Major, 1905
- †Villanyia Kretzoi, 1956 — віланія
- †Pitymimomys Tesakov, 1998
- †Borsodia Janossy et van der Meulen, 1975
- †Allophaiomys Kormos, 1932
- †Prolagurus Kormos,1938

Невизначений статус

- †Aratomys Zazhigin in Gromov, 1972
- †Loupomys von Koenigswald & Martin, 1984
- †Visternomys Radulesco & Samson, 1986

Поширення

Норицеві мають голарктичне розповсюдження та являють собою одну з головних груп мишовидих гризунів (Myomorpha) як Старого Світу, так і Нового Світу. Добре пристосовані до мешкання під снігом узимку, не впадаючи у сплячку. Характеризуються значними коливаннями у численності популяцій.

Значення

Представники родини є ключовою групою у вивченні пліоценових і плейстоценових фаун Голарктики (у т.к. й на території України) і є об'єктом біостратиграфічних, палеофауністичних і палеоекологічних досліджень і реконструкцій. Тільки в Україні і на матеріалах з України та суміжних країн підготовлено не менше 10 дисертацій щодо викопних норицевих (Л. Рековець, О. Тесаков та ін.)

У сучасній фауні щурові є об'єктом особливої уваги станцій захисту рослин і, як активні учасники низки зоонозів (лептоспіроз, туляремія тощо), — об'єктами уваги відділів особливо-небезпечних інфекції в обласних санепідемстанціях.

Див. також

виноски

M₁ та M³ — стандартні позначення першого нижнього та третього (останнього) верхнього кутніх зубів, морфологія жуйної поверхні яких відіграє визначну роль у діагностиці і систематичних та філогенетичних дослідженнях цієї груп мишоподібних.
Martin, R. A. Arvicolidae // Evolution of Tertiary Mammals of North America. — Cambridge University Press, 2008. — С. 480–497. — DOI:10.1017/CBO9780511541438.029.

Література в інтернеті

Загороднюк І. Польовий визначник дрібних ссавців України. — Київ, 2002. — 60 с.^{[недоступне посилання з травня 2019]} (Праці Теріологічної школи, випуск 5). ISBN 966-02-2642-X.
Щурові (Arvicolinae) // Wilson D. E., Reeder D. M. (eds). The Checklist of Mammal Names // Mammal Species of the World. — Baltimore: Johns Hopkins University Press, 2005.
Подсемейство ПОЛЕВОЧЬИ, Arvicolinae Gray, 1821: Определитель (интерактивная версия)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] M₁ та M³ — стандартні позначення першого нижнього та третього (останнього) верхнього кутніх зубів, морфологія жуйної поверхні яких відіграє визначну роль у діагностиці і систематичних та філогенетичних дослідженнях цієї груп мишоподібних.

[Martin-2] Martin, R. A. Arvicolidae // Evolution of Tertiary Mammals of North America. — Cambridge University Press, 2008. — С. 480–497. — DOI:10.1017/CBO9780511541438.029.