Юган Карл Вільке

Юган Карл Вільке
швед. Johan Carl Wilcke
Літографія
Літографія
Народився 6 вересня 1732(1732-09-06)[1][2]
Вісмар
Помер 18 квітня 1796(1796-04-18)[1][2] (63 роки)
Стокгольм
Країна  Швеція
Діяльність фізик, викладач університету
Alma mater Ростокський університет
Галузь Фізика
Заклад Стокгольмський університет
Звання професор
Вчителі Franz Aepinusd
Членство Лондонське королівське товариство, Шведська королівська академія наук і Королівське фізіографічне товариство в Лундіd
Відомий завдяки: Електрофор
Нагороди
 Юган Карл Вільке у Вікісховищі

Ю́ган Карл Ві́льке (швед. Johan Carl Wilcke; 6 вересня 1732(17320906), Вісмар — 18 квітня 1796, Стокгольм) — шведський фізик.

Життя

Вільке народився у Вісмарі в родині священика, який 1739 був призначений другим пастором Німецької церкви у Стокгольмі. Він пішов у Німецьку школу у Стокгольмі та був зарахований до Уппсальського університету у 1749 році. Декілька років, починаючи з 1751, провів мандруючи за кордоном і отримав ступінь магістра в Ростокському університеті у 1757 році[3], після публікації дисертації на тему De electricitatibus contrariis (пер. з лат. Протилежні електроенергії). У 1759 році він став першим лектором з експериментальної фізики у Шведській королівській академії наук. Ця посада була створена завдяки пожертві від багатого купця Себастьяна Тама та одного з членів академії. Він став титульним професором у 1770 та постійним секретарем Академії наук у 1784. Вільке помер у Стокгольмі у 1796 році.

Діяльність

Двома основними напрямами наукових досліджень Вільке були електрика та теорія теплецю.

У 1757 році він виконав ряд дослідів із лейденською банкою. У 1758 спостерігав поляризацію діелектриків. У 1762 запропонував один з різновидів електростатичного генератора, який фактично являв собою першу версію електрофору. Даний прилад отримав свою нинішню назву і був в подальшому популяризований Алессандро Вольта у 1775 році[4][5]. Цей винахід зіграв важливу роль на перших етапах розвитку наук про електрику. 1766 року Вільке створив першу карту магнітного нахиляння. Незалежно від А. Бругманса у 1778 висунув двохрідинну гіпотезу магнетизму.

У 1772 році Вільке виконав перші виміри теплоємностей твердих тіл і вирахував приховану теплоту льоду. Цього ж року здійснив перевірку формули температури суміші, повторивши досліди Ріхмана. Ним було запропоновано два підходи до вимірювання теплоємностей — метод змішування та метод, заснований на розтопленні льоду досліджуваним нагрітим тілом. Саме Вільке ввів у вжиток поняття «водяний еквівалент». В цілому, його внесок у даному напрямку сприяв створенню правильних уявлень про фізичний зміст калориметричних понять.

У 1789 році Вільке був обраний членом Лондонського королівського товариства[6].

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #123211166 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Енциклопедія Брокгауз
  3. Дивись запис Johan Carl Wilcke у кадастровому порталі Ростоку
  4. Pancaldi, Giuliano (2003). Volta, Science and Culture in the Age of Enlightenment. Princeton Univ. Press., p.73
  5. Для додаткової інформації про дослідження Вільке властивостей електрофору (або 'відкритого конденсатору'), дивись:
    • Joh. Carl Wilcke (1762) «Ytterligare ron och forsok om contraira electriciteterne vid laddningen och dartil horande delar» (Additional findings and experiments on the opposing electric charges [that are created] during charging, and parts related thereto) Kongliga Svenska Vetenskaps Academiens Handlingar (Proceedings of the Royal Swedish Science Academy), vol. 23 , pages 206-229, 245—266. Reprinted in German as: Joh. Carl Wilcke (1765) «Fernere Untersuchung von den entgegengesetzten Elecktricitaten bei der Ladung und den dazu gehorenden Theilen» (Further investigation of the opposing electric charges [that are created] during charging and the parts belonging thereto), Der Konigliche schwedischen Akademie der Wissenschaften, Abhandlungen aus der Naturlehre, … , vol. 24, pages 213—235, 253—274.
    • J.L. Heilbron, Electricity in the 17th and 18th centuries: A study of early modern physics (Berkeley, California: University of California Press, 1979), pages 418 — 419.
  6. Library and Archive catalogue. Архів оригіналу за 27 серпня 2013. Процитовано 2012 -02-26.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.