Юраков Олександр Дмитрович

Народився та виріс у Солом'янському районі Києва в сім'ї професійних будівельників. У 1981 р. здобув професію плиточника-облицювальника в Київському міському професійному технічному училищі № 25, після чого отримав перший досвід роботи: в будівельному управлінні № 6 тресту «Укрнафтогазспецмонтаж» (с. Тарасівка Києво-Святошинського району). У 1984–1986 рр. служив у радянській армії: здобув звання старшого сержанта та посаду заступника командира взводу артилерійської батареї.

Впродовж 1987–1992 рр. навчався на історичному факультеті Київського національного університету ім. Т. Шевченка за спеціальністю «Історія». У 1992 р. вступив на другий курс юридичного факультету того ж університету (заочне відділення) й у 1997 р. отримав другу вищу освіту за спеціальністю «Правознавство». У 2002–2004 рр. також навчався в Інституті післядипломної освіти Тернопільської академії народного господарства за спеціальністю «Фінанси». Має диплом фахівця з управління державними корпоративними правами, виданий Фондом державного майна. Виховує двох синів.

З 1992 р. розпочав юридичну практику, а згодом — адвокатську. Від 1997 р. працював на керівних посадах будівельних і транспортних підприємств різних форм власності. У 2005–2008 рр. був радником Міністра транспорту України, завідував секретаріатом Комітету Верховної Ради України з питань транспорту і зв'язку. З 2009 до 2014 рр. був директором компанії L.I.T. Group, що спеціалізувалася на вантажних перевезеннях залізничним транспортом. До червня 2013 р. був співвласником телеканалу UBR. Директор ТОВ «Універсальна транспортно-машинобудівна група», підприємство не провадить господарської діяльності.

У 2012 році заснував громадський рух «Ми разом»[1]. За визначенням Олександра Юракова, це відкритий громадський рух, створений для захисту інтересів простих людей. Задекларовані напрямки діяльності руху: організація проектів щодо підвищення рівня життя громадян, забезпечення дотримання трудових прав найманих працівників, правове консультування та допомога у відновленні порушених прав найменш захищених верств населення, пропагування здорового способу життя та підтримка розвитку масового спорту в малих містах та селищах України. У містах Боярка, Вишневе й Ірпінь Києво-Святошинського району функціонують громадські приймальні руху «Ми разом»[2], де фахові юристи безоплатно консультують громадян щодо пенсійного забезпечення, соціальних виплат, комунальних пільг тощо.

Також у 2014 р. Олександр Юраков заснував Професійну спілку «Єдина асоціація працівників виборчих комісій»[3]. Мета організації — захист економічних і соціальних прав працівників.

31 жовтня 2010 р. був обраний депутатом VI скликання Києво-Святошинської районної ради Київської області[4]. Очолював постійну комісію райради з питань капітального будівництва, інвестицій, реклами та благоустрою[5]. В рамках цього органу займався проблемою незаконних сміттєзвалищ і нецільового використання рекреаційних ресурсів.

На парламентських виборах 2012 р. балотувався до Верховної Ради за одномандатним виборчим округом № 95[6]. Спочатку — як самовисуванець, але пізніше прийняв пропозицію підтримки своєї кандидатури від партії УДАР[7]. За словами самого Юракова[8], під час короткої співпраці він розчарувався партією УДАР, оскільки керівництво політичної сили не дотрималося домовленостей про його єдину кандидатуру: разом із ним балотувався ще один «ударівець», який «відтягнув» в Юракова 3002 голоси виборців[9]. З огляду на це на парламентських виборах 2014 р. балотувався в народні депутати від Радикальної партії Олега Ляшка[10].

Нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня[11][12], знаком «Почесний працівник транспорту України» від Міністерства транспорту, орденом Князя Костянтина Острозького І ступеня, орденом Святого Миколи Чудотворця III ступеня.

У лютому 2014 р. на антикорупційному порталі «Наші гроші» вийшов матеріал[13] про укладання угоди за результатом тендеру між ДП "Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та ПП «Тіді ЛТД» на суму 22,39 млн грн, який, за інформацією НГ, відбувся непрозоро. В матеріалі йдеться про те, що до тендеру нібито мав стосунок Олександр Юраков, тому що власником і керівником комерційної структури «Тіді ЛТД» виявилась його колишня дружина Оксана Юракова. Також, за даними Єдиного державного реєстру, телефонний номер «Тіді ЛТД», зазначений у документах, збігається з контактним номером ТОВ «Універсальна транспортно-машинобудівельна група», власником якої був і є Юраков. На момент проведення тендеру компанія «Тіді ЛТД» існувала протягом півроку і до цього ніколи не вигравала тендерів. Окрім того, в матеріалі зазначено, що пропозиція «Тіді ЛТД» не була найдешевшою на тендері: троє учасників пропонували виконати замовлення на 25–50 % дешевше, але їм було відмовлено без пояснення причин. На критику щодо причетності до цього непрозорого тендеру Юраков відповів, що на момент проведення тендеру більш ніж 5 років був із нею розлучений і відтоді не мав жодного стосунку до її бізнес-діяльності. Також ЗМІ звинувачували Олександра Юракова в тому, що він «змінив політичну віру»[14], маючи на увазі перехід із партії УДАР до Радикальної партії Олега Ляшка. Причини переходу Олександр Юраков пояснив у своєму блозі[15].

• Сторінка на Facebook
• Блог Олександра Юракова на liga.net

• Юраков Олександр Дмитрович // Почесні імена України — еліта держави: довідково-бібліографічне видання. Т. 4 / [авт.-упоряд. Я. Білейчук; редкол.: О. С. Янчук та ін.]. — К.: Логос Україна, 2017. — 347 с.