Юридичний обов'язок

Зміст юридичного обов'язку складають варіанти необхідної поведінки, що слугують гарантією використання наданих суб'єктам можливостей.

Структуру юридичного обов'язку складають чотири елементи:

1. необхідність здійснення певних дій або утримання від них;
2. необхідність суб'єкта відреагувати на законні вимоги, які були звернені до нього управненою стороною;
3. необхідність не перешкоджати контрагенту користуватися тим благом, на яке він має право;
4. необхідність нести відповідальність за невиконання цих вимог.

Обов'язки виникають:

1. з закону (в найширшому розумінні);
2. з договору та іншого правочину;
3. з делікту (завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі);
4. з квазідоговору (наприклад, безпідставне збагачення внаслідок банківської помилки тягне за собою обов'язок повернути кошти попри те, що особа нічого не порушувала і нічого не підписувала);
5. з квазіделікту (наприклад, поховання в чужу могилу);
6. з інших юридичних фактів.

Конституція України покладає на людину і громадянина всього чотири обов'язки:

Стаття 65. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Стаття 66. Кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Стаття 67. Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Стаття 68. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Юридичні обов'язки виконуються у межах, встановлених їх джерелом (договором, законом тощо).

Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. «Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством» (Стаття 19 Конституції України).

Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства[1].

Поняття зобов'язання застосовується, як правило, до договірних та інших диспозитивних відносин; обов'язку — до всіх інших, а надто тих, що містять значний імперативний елемент. Коли вживають слово «зобов'язання» — мають на увазі, що в ньому присутній хоча б деякий елемент волі зобов'язаної особи.

Приклади вживання понять подано в таблиці:

• Правовий статус особи
• Суб'єктивні права
• Свободи людини
• Інтерес (право)
• Конституційні обов'язки громадян України

• Поняття і значення зобов'язань з відшкодування шкоди^{[недоступне посилання з серпня 2019]}
• В. Ф. Погорілко, В. П. Горбатенко. Бездіяльність влади // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 1 : А — Г. — 672 с. — ISBN 966-7492-00-X.
• Обов'язок додержуватися Конституції і законів України // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
• Обов'язок конституційний // Юридична енциклопедія
• Обов'язок юридичний // Юридична енциклопедія

• Основи римського приватного права: Підручник. / За загальною редакцією В. І. Борисової та Л. М. Баранової. — Харків, 2007.
• Загальна теорія держави і права. /За редакцією проф. М. В. Цвіка, доц. В. Д. Ткаченка, проф. О. В. Петришина. — Харків: Право, 2002.