Юрівка (Фастівський район)

Ю́рівка — село Томашівської сільської громади Фастівського району Київської області. Населення становить 148 осіб. День села — 14 жовтня.

село Юрівка
Країна  Україна
Область Київська область
Район/міськрада Фастівський район
Рада Томашівська сільська громада
Основні дані
Засноване 1578
Населення 148
Площа 0,101 км²
Густота населення 1465,35 осіб/км²
Поштовий індекс 08055
Телефонний код +380 4578
Географічні дані
Географічні координати 50°14′21″ пн. ш. 29°42′33″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 191 м
Місцева влада
Адреса ради 08013, Київська обл., Фастівський р-н, с.Вільне, вул. Миру, 49а
Карта
Юрівка
Юрівка
Мапа

 Юрівка у Вікісховищі

Історія

Краєзнавці вважали, що нинішню Юрівку вперше згадано в описі Київського замку за лютий-березень 1552 року як порожнє «митропольське село Юр'євичі», в якому разом з Куликовим, Попадичами, Рословичами, Янковичами, Невеселовим та Іванковичами мешкало до спустошення 146 людей. Але ця згадка не стосується нашої Юрівки. Колишні митрополичі села Рославичі та Іванковичі існують донині та знаходяться в північно-східній частині Васильківського району.

4 грудня 1578 року вперше згадано село Ставки під Брусиловом у власності пана Харлінського. Ймовірно, це село згодом дало початок Юрівці. Це підтверджують, зокрема, наступні згадки. 15 січня 1612 року возний підтвердив грабіж майна пані Катаржини Збаразької паном Адамом Скларським у селі Ставецькім, названим Юрівкою. 17 січня 1617 року село Ставки і хутір Юрівку з усіма землями Єжи Харлінський заставив пану Лукашу Вітовському за 7000 злотих[1].

У 1664 р. Юрівка належала бишівському маєтку. У 1745 р. ця місцевість почала заселятися наново, належала Харлінським.

У липні 1768 року в селі побували козаки Івана Бондаренка[2].

У 1786 р. в Юрівці побудована дерев'яна церква Різдва Пресвятої Богородиці. Метричні книги, клірові відомості, сповідні розписи церкви Різдва Пресвятої Богородиці с. Юрівка Юрівської волості Київського пов. Київської губ. зберігаються в ЦДІАК України[3].

У 1843 р. село купив Йосип Блоцький, а в 1856 його нащадки продали Юрівку професору Київського університету, доктору медицини Едуарду Ернестовичу Міраму. В цей час там проживало 452 людей, із них 169 ревізькі.

У 1906 році в Юрівці місцеві селяни розгромили дві економії поміщика[4].

У 1922 р. в Юрівці організовано сільську раду, першим головою якої був Гончарук. У роки Великої Вітчизняної війни село було майже зруйноване. 81 мешканець Юрівки не повернувся з фронту.

В «Історії міст і сіл Української РСР» про Юрівку початку 1970-х було подано таку інформацію:

Юрівка - село, центр сільської Ради, розташоване на берегах річки Очеретянки, за 36 км від районного центру. Населення - 381 чоловік. Сільраді підпорядковане село Комуна.

В Юрівці - відділок колгоспу ім. Щорса, за яким закріплено 1600 га землі, в т. ч. 1300 га орної. Основний напрям господарства - вирощування льону, зернових, картоплі. Розвинуте тваринництво. У селі є восьмирічна школа, клуб, бібліотека[4].

Нині в Юрівці працює сирзавод ТОВ «Алдолат».

Див. також

Примітки
  1. Букет Є. Історія кожного поселення — сягає коренями у глиб століть // Макарівські вісті. — 2012. — 3 лютого. — № 5 (10705). — С. 4-5.
  2. Букет Євген. Іван Бондаренко — останній полковник Коліївщини. Історичний нарис. — Київ: Видавництво «Стікс», 2014. — 320 с. ISBN 978-966-2401-09-7
  3. http://cdiak.archives.gov.ua/baza_geog_pok/church/yuri_003.xml
  4. Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.

Галерея
  • Магазин у Юрівці
  • Меморіал загиблим у ІІ Світовій війні
  • Пам'ятник жертвам Голодомору

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.