Юсуф Ідріс

Юсуф Ідріс народився 19 травня 1927 року в Бейрумі, провінція Шаркійя, в родині Алі Ідріса, управителя маєтку паші. Родина Алі Ідріса складалася з двох його дружин та сімох дітей — двох дівчат та п'ятьох хлопчиків, серед яких Юсуф був старшим. Мати майбутнього письменника, за його словами, була суворою та владною жінкою, яка тримала дітей у строгості та карала за найменшу провину. Пізніше риси матері знайшли відображення в образі Туфахи з оповіді «Випадок».

Коли Юсуф сягнув шкільного віку, його відправили на навчання у початковій школі в село до батьків матері. Навчання у середній школі проходило вже в місті Дам'ят, де Юсуф жив на зйомній квартирі разом із своїм дев'ятирічним братом. Саме у цей період майбутній письменник познайомився з арабськими перекладами творів європейських авторів, що у визначило у майбутньому стиль автора[2].

У 1945 році вісімнадцятирічний Юсуф вступив до Каїрського університету на факультет медицини, де одразу включився в політичну діяльність. У 1946 році був створений Національний комітет робочих та студентів, який ставив собі за мету боротьбу з режимом Фарука І. Юсуф Ідріс вступив до комітету у тому ж році, у 1951 його було обрано секретарем виконавчого комітету Каїрського університету зі збройної боротьби.

Разом з політичною діяльністю Ідріс почав займатися і літературою. Він вступив до літературного гуртка при факультеті, де познайомився з Салахом Хафезом та Мустафою Махмудом (перший згодом став відомим журналістом, другий — письменником та філософом), під впливом яких пише перші оповідання.

Після закінчення університету Ідріса розподілено лікарем-інтерном у найстарішу каїрську державну лікарню Каср аль-Айні, де він працював у 1959—1960 рр. Ідріс продовжував керувати літературною сторінкою «Роз аль-Юсуф» та брав участь у русі прихильників миру, який виник в Єгипті у 1950 р. У 1953 році як секретар єгипетської делегації він поїхав до Відня на конгрес прихильників миру. Після конгресу мандрував Європою, відвідуавав Угорщину, Чехословаччину, НДР. Повернувшись до Єгипту, знайшов своє місце в лікарні зайнятим і влаштувався на роботу у відділ охорони здоров'я каїрського муніципалітету[3].

У серпні 1954 року Ідріса заарештували за звинуваченням у комуністичній діяльності на тринадцять місяців. Під тиском він відмовився від своїх політичних поглядів.

Помер 1 серпня 1991 року.

Був одружений, мав трьох дітей.