Яан Соотс
Яан Соотс (ест. Jaan Soots; 12 березня 1880, волость Хельме, Валкський повіт, Ліфляндська губернія, Російська імперія, нині — Вальгамаа, Естонія — 6 лютого 1942, Усольє, Пермська область, Росія) — естонський військовий і державний діяч, генерал-майор (1919).
| Яан Соотс | |
|---|---|
| Jaan Soots | |
 Яан Соотс (1920) | |
| Народження |
12 березня 1880 Хельме, Вальгамаа, Естонія |
| Смерть |
6 лютого 1942 (61 рік) Усольє, Пермська область, Росія |
| Країна |
 Естонія |
| Освіта | Віленське військове училище, Миколаївська академію Генерального штабу |
| Партія | Farmers' Assembliesd |
| Звання | Генерал |
| Війни / битви | Перша світова війна |
| Нагороди |
Орден Святого Володимира 4 ступеня з мечами і бантом, Орден Святого Станіслава 2 ступеня з мечами, Орден Святої Анни 3 ступеня з мечами і бантом, Орден Святого Станіслава 3 ступеня з мечами і бантом, Хрест Свободи 1 класу 1 ступеня, Орден Білої зірки 1 класу, Орден Орлиного хреста 1 класу з мечами, Орден Естонського Червоного Хреста 2 класу, Медаль «В пам'ять Визвольної війни» (Естонія), Пам'ятний знак Естонського Червоного Хреста (1921-1925), Військовий орден Лачплесіса 2 ступеня, Військовий орден Лачплесіса 3 ступеня, Командор ордена Почесного легіону, Орден Білої троянди, Орден Відродження Польщі 2 ступеня |
 Яан Соотс у Вікісховищі | |
Біографія
Народився на хуторі Кюті (на території сучасної волості Хельме повіту Валгамаа в Естонії) у волості Хельме Валкського повіту Ліфляндської губернії.
Закінчив Віленське піхотне юнкерське училище (1904), Миколаївську академію Генерального штабу (1913).
Служив офіцером у російській армії, брав участь у російсько-японській війні, працював у Генеральному штабі.
Учасник Першої світової війни. На грудень 1915 — ст. ад'ютант штабу 12-ї кавалерійської дивізії.
Підполковник (1916). Офіцер для доручень штабу 12-ї армії (1916). З 27 листопада 1916 — штаб-офіцер для доручень від. ген-квартирмейстера штабу 11-ї армії.
У 1917 — член Головного комітету «Союзу офіцерів армії і флоту», підтримав «корнилівський виступ», був заарештований і запроторений в Бихівську в'язницю. Після жовтня 1917 повернувся на батьківщину в Естонію.
З 1918 служив в естонській армії, брав участь у Визвольній війні: начальник оперативного штабу, з 24 лютого 1919 — начальник штабу Верховного головнокомандувача. Учасник Тартуського мирного договору 1920, в тому ж році вийшов у відставку.
Нагороджений Хрестом Свободи першого розряду першого ступеня — за військові заслуги.
У 1921-1923, 1924-1927 — військовий міністр. Був членом Аграрної партії. Член Рійгікогу (парламенту) першого — шостого скликань. У 1934-1939 — мер Таллінна. У 1935-1938 — член Державної економічної ради, з 1938 — член Державної ради оборони. Голова Комітету історії Визвольної війни.
У 1940 під час окупації балтійських держав Совєцьким Союзом заарештований НКВД СССР, доведений до смерті у концтаборі.
Література
- Kindral J. Soots asus linnapea kohale. Kaja, 3. mai 1934, nr 102, lk 3.
- Eesti mitmekülgseim mees. Päevaleht, 11. märts 1940, nr 68, lk 5.
- Ajakiri Sõdur 1919, nr 51, lk 1
- Võitleja mitmel rindel. Rahvaleht, 9. märts.1940, nr 59.
- Jaak Pihlak, Mulkide Seltsi esimene vanem kindralmajor Jaan Soots Mulkide almanahh 2004, nr 14, lk 26–27
- Mati Õun, Eesti Vabariigi kindralid ja admiralid. Tammiskilp. Tallinn, 2001, lk108
- Jaak Pihlak, «Helme kihelkond ja Vabaduse Risti vennad» Viljandi Muuseumi aastaraamat, 2007, lk 295—298
Бібліографія
- Естонський біографічний словник. Таллінн, 2002.
Посилання
| Попередник: | Військовий міністр Естонії 25 січня 1921 - 2 серпня 1923 |
Наступник: |
| Антс Піїп | Адо Андеркопп |
| Попередник: | Військовий міністр Естонії 16 грудня 1924 - 3 березня 1927 |
Наступник: |
| Ганс Курвітс | Ніколай Рєек |