Яке-дель-Норте

Яке-дель-Норте
19°50′24″ пн. ш. 71°41′13″ зх. д.
Витік
• координати	19°04′36″ пн. ш. 70°56′36″ зх. д.
Гирло	Атлантичний океан
• координати	19°50′24″ пн. ш. 71°41′12″ зх. д.
Країни:	Домініканська Республіка
Довжина	296 км
Площа басейну:	7053 км²
Середньорічний стік	97 кубічний метр за секунду
Притоки:	Jimenoa Riverd
Ідентифікатори і посилання
GeoNames	3491774
	Медіафайли у Вікісховищі

Яке-дель-Норте (ісп. Río Yaque del Norte) — найдовша річка Домініканської Республіки, а також друга за довжиною річка Гаїті після річки Артибоніт. Її довжина 296 км, вона впадає в Атлантичний океан[1][2].

Етимологія

Яке або яки — назва двох річок народом таїно в Домініканській Республіці. Одна називається Yaque del Norte («Північний Yaque») і йде на північ Гаїті, впадаючи в Атлантичному океані ; а друга, Yaque del Sur («Південний Yaque»), йде на південь, впадаючи в Карибське море.

Історія

Під час свого першого візиту до Гаїті в 1492 році Христофор Колумб побачив річку в її гирлі й назвав її Ріо-де-Оро («Золота річка»), тому що він знайшов там багато маленьких шматочків золота. Під час свого другого візиту він побачив річку в іншому місці, і вирішив, що це інша річка, і назвав її Ріо-де-лас-Каньяс («Річка очеретів»), тому що на кордонах річки росло багато високих цукрових очеретів.[3]

Колумб побудував біля річки три форти: Есперанса, Магдалена і Сантьяго.[3] Перші два були залишені, а Сантьяго переміщено в інше місце під назвою Сантьяго-де-лос-Кабальєрос. Пізніше Сантьяго-де-лос-Кабальєрос знову перенесли до річки, де сьогодні стоїть сучасне місто.

Течія

Джерело Яке-дель-Норте знаходиться на висоті 2580 метрів, на горі Піко-дель-Яке, в центральній частині Центрального гірського хребта Кордильєр. Там річка називається Лос-Гуанос або Ріо-де-ла-Дереча («Річка справа»). Назва Яке-дель-Норте використовується лише тоді, коли до неї приєднується інша невелика річка, Лос-Таблонес або Ріо-де-ла-Іск'єрда («Річка зліва») в Манабао, на захід від Харабакоа, на висоті 900 м.[4]

Від Манабао річка тече на схід, через північно-західну частину провінції Ла-Вега. Діставшись до Харабакоа, вона повертає на північ, до Сантьяго. Річка Хіменоа впадає в неї в Харабакоа.

Біля Сантьяго-де-лос-Кабальєрос річка повертає на північний захід і протікає через долину Яке-дель-Норте, західну частину Сібао.

Її гирло знаходиться в затоці Монте-Крісті, на південь від міста Монте-Крісті. Річка впадає в Атлантичний океан.

Притоки

Її основні притоки — річки Бао, Аміна, Мао та Гуаюбін.

Річка Яке-дель-Норте

Центральна Кордильєра, найвищий гірський масив Домініканської Республіки

Міста

Місто Сантьяго-де-лос-Кабальєрос є найважливішим домініканським містом поблизу річки. Він також проходить поблизу міст Харабакоа, Мао, Гуаюбін, Кастаньюелас і Монте-Крісті.

Водозбірний басейн

За площею 7044 км ² її водозбірний басейн є найбільшим у Домініканській Республіці і другим за величиною на острові. Його витрата (об'єм води, яка проходить через ділянку річки за одиницю часу) становить 97,0 кубометрів на секунду в Пало-Верде, на південний схід від Монте-Крісті.[1]

Навколишнє середовище

Через скидання на заводі, неправильне управління водою та перегородження, Яке-дель-Норте зараз дуже забруднена; вона дуже зменшена у розмірах, і на більшій частині її течії немає риби. Американські крокодили (Crocodylus acutus) колись населяли Яке-дель-Норте та інші річки Гаїті,[5] але зараз вони зустрічаються лише у великих озерах острова (Енрикільйо і Етанг Соматр).

Використання

Вода річки використовується для зрошення, в основному в долині, що йде від Сантьяго до Монте-Крісті, долині Яке-дель-Норте. Вирощуються культури серед яких рис, банани, подорожники, маніоку, тютюн та овочі.[1].

Яке-дель-Норте переважно мілководна, тому навігація обмежена невеликими човнами. Проте під час вологого сезону річка значно повноводніє, що спричиняє подекуди повені. У 1972 році її води були перекриті, щоб використовувати електроенергію на греблі Тавера.

Уздовж річки є кілька дамб для виробництва електроенергії, зберігання води для поливу та запобігання повеням. Річка має довжину 298 км, є водозбірним басейном для північного заходу країни і є економічно важливим джерелом зрошення для рисоводства та іншого сільського господарства.

Примітки

De la Fuente, Santiago (1976). Geografía Dominicana (Spanish). Santo Domingo: Editora Colegial Quisqueyana. с. 112–118.
Yaque Del Norte River. National Geospatial Intelligence Agency, GeoNames Server. Процитовано 2 серпня 2021.
Las Casas, Bartolomé de (1965). Historia de las Indias (Spanish). Mexico: Fondo de Cultura Económica.
Rodríguez T., Ramón Isidro (200). El Río Yaque del Norte desde el Pico Duarte hasta Montecristi (Spanish). Dominican Republic. с. 134. ISBN 99934-0-076-9.
de Saint-Méry, M.L.E. Moreau (1797–1798). Description topographique, physique, civile, politique et historique de la partie française de l'isle Saint-Domingue (French). Philadelphia, Paris, Hamburg.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[fuente-1] De la Fuente, Santiago (1976). Geografía Dominicana (Spanish). Santo Domingo: Editora Colegial Quisqueyana. с. 112–118.

[2] Yaque Del Norte River. National Geospatial Intelligence Agency, GeoNames Server. Процитовано 2 серпня 2021.

[casas-3] Las Casas, Bartolomé de (1965). Historia de las Indias (Spanish). Mexico: Fondo de Cultura Económica.

[4] Rodríguez T., Ramón Isidro (200). El Río Yaque del Norte desde el Pico Duarte hasta Montecristi (Spanish). Dominican Republic. с. 134. ISBN 99934-0-076-9.

[5] Saint-Méry, M.L.E. Moreau (1797–1798). Description topographique, physique, civile, politique et historique de la partie française de l'isle Saint-Domingue (French). Philadelphia, Paris, Hamburg.