Яким (Левицький)
Архієпископ Яки́м (в миру Іван Якимович Левитський; 30 березня (11 квітня) 1853, село Драбівка, Черкаський повіт, Київська губернія (колишній Переяславський полк Гетьманщини) — початок 1921) — український релігійний та освітній діяч, духовний письменник, переконаний монархіст. Випускник Київської духовної академії. Ректор Ризької духовної семінарії Відомства православного сповідання Російської імперії. Історик Латвійської Православної Церкви.
Архієпископ Яким | ||
| ||
---|---|---|
26 листопада 1903 — 13 серпня 1910 | ||
Попередник: | Володимир (Соколовський) | |
Наступник: | Феодосій (Олтаржевський) | |
| ||
13 січня 1900 — 26 листопада 1903 | ||
Попередник: | Никанор (Каменський) | |
| ||
24 травня 1897 — 13 січня 1900 | ||
Попередник: | Іосиф (Соколов) | |
Наступник: | Венедикт (Бобковський) | |
| ||
14 січня 1896 — 24 травня 1897 | ||
Попередник: | Миколай (Адоратський) | |
Наступник: | Менандр (Сазонтьєв) | |
Альма-матер: | Київська духовна академія, Q4220133? і Київська духовна семінарія | |
Діяльність: | письменник, священник | |
Ім'я при народженні: | Іван Якимович Левитський | |
Народження: | 30 березня (11 квітня) 1853 Україна село Драбівка, Черкаський повіт, Черкаська область | |
Смерть: | 1921 Севастополь | |
Чернецтво: | 28 червня 1893 | |
Єп. хіротонія: | 14 січня 1896 | |
Учасник Всеросійського Помісного собору в Москві.
Єпископ Російської православної церкви (безпатріаршої); в Україні — єпископ Балтський, вікарій Кам'янець-Подільської єпархії (1896—1897).
Життєпис
Народився в українській родині у селі Драбівка, поблизу Черкас. Навчався у Києво-Софійському духовному училищі, потім у Київській духовній семінарії.
1879 — закінчив Київську духовну академію зі ступенем кандидата богослов'я. Емігрує до Латвії, де призначений викладачем Ризької духовної семінарії.
24 червня 1880 — рукопокладений у пресвітера до Ризького катедрального собору РПЦ (б).
1883–1886 — був законовчителем Ризького піхотно-юнкерського училища та вищого дівочого приватного училища Тайлової і тимчасово виконував обов'язки інспектора у семінарії.
1886 — став вдівцем із трьома дітьми.
28 червня 1893 — прийняв чернечий постриг, 29 червня зведений в сан архімандрита та ректором Ризької семінарії.
14 січня 1896 — тимчасово повертається в Україну, де відбувається хіротонія в єпископа Балтського, вікарія Кам'янець-Подільської єпархії Церкви Російської Імперії.
24 травня 1897 — єпископ Брестський, вікарій Литовської єпархії РПЦ (б).
13 січня 1900 — єпископ Гродненський та Брестський РПЦ (б).
26 листопада 1903 — єпископ Оренбурзький та Уральський РПЦ (б).
7 листопада 1908 — єпископ Оренбурзький та Тургайський РПЦ (б).
13 серпня 1910 — на Нижньогородській катедрі РПЦ (б).
Був почесним членом Нижньогородського відділення Всеросійської монархічної ради[1].
6 травня 1916 — зведений в сан архієпископа.
1917–1918 — був учасником Всеросійського Помісного собору в Москві — за посадою, а після звільнення 22 березня 1918 на покій — за постановленням Собору.
22 березня 1918 — звільнений згідно прохання на спокій, призначений настоятелем Воскресенського Ново-Єрусалимського монастиря, потім поїхав до родичів у Крим.
Згідно «Православної енциклопедії»[2], свідчення про його страту більшовиками у 1918 (повішений у Царських ворот собору Севастополя) є помилковими; можливо убитий більшовиками на початку 1921 в околицях Севастополя.
Основні праці
- «Открытие самостоятельной Рижской епархии; состав и пределы её»;
- «Высокопреосвященство Платон (Городецкий), архиепископ Рижский и Митавский»;
- «Преосвященство Филарет (Филаретов), епископ Рижский и Митавский»;
- «Высокопреосвященство Арсений (Брянцев), архиепископ Рижский и Митавский».
Примітки
- Биография на сайте «Хронос».
- Иоаким. Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2010. — Т. XXIII. — С. 154. — ISBN 978-5-89572-042-4.(рос.)