Якуб Ясинський

Якуб Ясинський (*Jakub Krzysztof Ignacy Jasiński, 24 липня 1761 —†4 листопада 1794) — польський військовий діяч, поет часів загибелі Речі Посполитої.

Якуб Ясинський
пол. Jakub Jasiński
Псевдо Кшиштоф Ігнацій
Народився 24 липня 1761(1761-07-24)
Венглево
Помер 4 листопада 1794(1794-11-04) (33 роки)
Варшава
·загибель у битві
Поховання Kamionkowski Cemetery in Warsawd
Підданство Річ Посполита
Національність поляк
Діяльність поет, військовий очільник
Alma mater Кадетський корпус
Знання мов польська[1]
Учасник Російсько-польська війна 1792 і Повстання Костюшка
Членство Торговицька конфедерація
Військове звання генерал
Партія Польські якобінціd
Конфесія католицтво
Рід Ясинські
Батько Павло Ясинський
Мати Фрачішка Косчеська
Нагороди
Герб

Життєпис

Походив зі шляхетського роду Ясинських гербу Равич. Народився у 1761 році у великій Польщі. Дитинство провів у містечку Пиздри. У 1768 році переїздить до містечку Велен. У 1773 році був прийнятий до Академії шляхетської Корпусу Кадетів у Варшаві. У 1780 році закінчив тут навчання на військового інженера.

У 1783 році стає лектором у військовій академії у Варшаві. У 1784 році пішов у відставку. У 1785–1787 роках був вчителем синів Петра Франчішека Потоцького, старости щижицького. У 1788 році обирається делегатом до так званого Чотирирічного Сейму. Тоді ж повертається до армії, служить спочатку у Варшаві, потім у Вільно.

У 1789 році король Станіслав-Август Понятовський доручає Я. Ясинському сформувати Інженерний корпус Великого князівства Литовського. З цим завданням Ясинський упорався на відмінно, за що у 1790 році отримав звання полковника. У 1791 році отримав завдання добудувати Королівський канал між Дніпром та Бугом.

У 1792 році взяв участь у війні проти Російської імперії. Він організовував оборону міст Несвіж, Мінськ, Брест. За оборону останнього отримав орден Військової Чесноти. Після припинення бойових дій перебрався до Варшави. У 1793 році переїздить до м. Вільно, де знову очолив Інженерний корпус. Його було обрано членом військової ради Великого князівства Литовського.

З початком повстання Костюшка Якуб Ясинський приєднався до повстанців. Він сприяв захопленню Вільно, за свої дії при обороні цього міста від російських військ отримав звання генерал-лейтенанта. Втім, вимушений був відступати до Варшави, де став одним з очільників передмістя — Праги. Під час його оборони від військ О. Суворова Якуб Ясинський загинув.

Творчість

Рання творчість Я. Ясинського відзначено характерним впливом сентименталізму, поєднується з елементами рококо. До кінця 1780-х років формується його сентименталістське світовідчуття, зазначене інтересом до соціальної проблематики, протестом проти феодальної дійсності і буржуазної міської моралі.

У роки загострення боротьби за реформи поезія Ясінського мала яскраво виражений політичний і вольтеріанський антиклерикальний характер (вірші, іроїкомічні поеми «Суперечка» й «Чяньча»). Разом з темою села в його творчість увійшли фольклорні традиції. Талановитий версифікатор, він широко використовував принципи силаботонізму, в силабічних віршах оперував рядками з різною кількістю складів і, уникаючи характерної для силлабізму монотонності, застосовував різні ритми, рими і строфіку.

Художня обдарованість Ясиньского помітна в його невеличких байках, де філігранність форми поєднується з лаконізмом інтелектуальних узагальнень.

Його політичні вірші — відозви 1790-х років тяжіли до класицизму. Тут на повну силу зазвучали ідеї Французької революції і якобінського патріотизму.

Джерела
  • Kelera J., Poezja J. Jasińskiego, Wr., 1952.
  • Encyklopedia Warszawy. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN, 1994, s. 292. ISBN 83-01-08836-2
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.