Якутяни

Якутя́ни (ленські селяни, ленські старожили) — етнографічна група росіян. Нащадки перших російських поселенців у Сибіру, які проникли туди у XVIII столітті і змішалися з якутами.

якутяни (ленські сселяни)
Кількість 49 осіб, з яких: 46 — якутяни, 3 — ленські старожили (перепис 2002 року)[1][2][3]
Ареал

 Росія

Мова російська, якутська
Релігія православ'я

Походження

Початком формування якутян є 70-ті роки XVIII століття, коли нечисленні групи російських селян і ямщиків (переселенці з Іліма й Іркутська, які, в свою чергу, були нащадками переселенців з Європейської Півночі і Північного Приуралля) стали селитися по берегах Лени в її верхній та середній течії. Змішавшись із місцевим населенням (вже на початку XIX століття будучи «більш якутами (за материнською лінією), ніж росіянами (за батьківською)»), росіяни (селяни Якутського і Олекминського округів) поступово втратили свої звичаї і перейняли культуру якутів, а в кінці XIX століття половина з них навіть не розмовляла російською. У XX столітті значний приплив російського населення значно знизив частку якутського компонента в субетносі. Як правило росіяни селилися посмугово з якутами в т. зв. ямщицьких селах.

Ленські селяни також взяли участь у формуванні інших груп росіян північного сходу Сибіру. Від XVIII століття відомі групи росіян вторинного заселення — анадирці, гижигинці, камчадали. У XIX столітті серед росіян Якутії виділялися усть-оленецькі, усть-янські, верхоянські, руськоустінські (індігірці, руськоустінці), усть-єлонські і колимські жителі. З них усть-янські і усть-оленецькі асимільовані якутами й евенками, а руськоустінці і колимчани утворили відокремлені групи росіян, зберегли свою мову і культуру[4].

Сучасне становище

Нині якутяни (сільське населення в районі Якутська, Олекминського і Хангаласького улусів республіки Саха (Якутія)) майже асимільовані російськими переселенцями у XX столітті, якутську мову знають багато представників якутян, при цьому рідною мовою вважають не тільки російську, в повсякденному побуті іноді використовують змішану мову і деякі особливості говірок північноросійського наріччя. Значних відмінностей від інших груп росіян немає. Самосвідомість переважно російська, частина вважає себе нащадками козаків Якутського козачого полку. Росіяни в Якутії нащадків ленських селян називають сахалярами (сахалар — множ. від «саха» — самоназви якутів), останнім часом сахалярами називають також будь-яких інших нащадків змішаних шлюбів якутів з росіянами, українцями тощо. Етнохоронім якутяни зараз позначає виключно або всіх жителів республіки Якутія, або жителів міста Якутська[5], незалежно від етнічної приналежності, втративши своє вузьке первісне значення. У всіх місцевих якутських ЗМІ «житель Якутії» еквівалентний «якутянину»[6][7].

Перепис 2002 року

Постановою Держкомстату Росії від 02.09.2002 р. № 171 в алфавітний перелік національностей і мов Росії, складений Інститутом Етнології РАН РФ, включено якутян і ленських старожилів[8]. Якутянами під час перепису себе назвали 46 осіб, ленськими старожилами — 3 особи.

Див. також

Примітки
  1. Перечень вариантов самоопределения национальностей в переписи 2002 года
  2. Перечень вариантов самоопределения национальностей в переписи 2002 года. Демоскоп Weekly. Процитовано 15 лютого 2018.
  3. Народы России с самоопределениями по переписи 2002 года. Всероссийская перепись населения 2002 года.
  4. Русские. Монография Института этнологии и антропологии РАН. www.booksite.ru. Процитовано 15 лютого 2018.
  5. Русский орфографический словарь / Российская академия наук. Институт русского языка им. В. В. Виноградова. — 2-е изд., испр. и доп. — М., 2004.
  6. Республиканская премия "Якутянин года 2009". 2009.ykt.ru. Процитовано 15 лютого 2018.
  7. Якутяне отмечают национальный праздник Ысыах. РИА Новости (рос.). 27 червня 2009. Процитовано 15 лютого 2018.
  8. АЛФАВИТНЫЙ ПЕРЕЧЕНЬ НАЦИОНАЛЬНОСТЕЙ И ЭТНИЧЕСКИХ НАИМЕНОВАНИЙ. www.demoscope.ru. Процитовано 15 лютого 2018.

Література
  • Гурвич И. С. Этническая история Северо-Востока Сибири. М., 1966
  • Зензинов В. И. Старинные люди у холодного океана: Русское Устье Якутской области. Верхоянского округа. М., 1914
  • Майнов И. М. Помесь русских с якутами // Рус. антропол, журн. 1900. № 4.
  • Озерова Г. Н., Петрова Т. М. О картографировании групп русского народа на начало XX века // Советская этнография. — 1979. — № 4.
  • Русские старожилы Сибири: Историко-антропологические очерки, — М.: Наука, 1973

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.