Якушев Владислав Володимирович

Під час Революції Гідності Влад Якушев розуміє, що не може залишатись нейтральним журналістом, тому вирішує тимчасово припинити свою журналістську діяльність та взяти участь у революції.

Після перших побиттів журналістів Влад Якушев організує з бійців ММА групу, яка бере на себе зобов’язання охороняти іноземних журналістів від міліції та тітушок.

У лютому 2014 записується в 3 афганський взвод. Бере участь у активних діях протестувальників.

17 лютого напередодні мирного наступу афганці отримують інформацію, що керівництво Оперативного командування «Захід» має від Януковича наказ підготувати бойову техніку до виїзду на Київ.

Влад Якушев виїжджає до Львова, формує колону із дев’яти машин, отримує від мера Львова Андрія Садового згоду представлятися делегатом міської влади на переговорах із командувачем ОК «Захід» та виїжджає до Рівного.

У Рівному делегація зустрічається з мером та командувачем ОК «Захід» Ігорем Колесником. Під час зустрічі з офіцерами ОК «Захід» представники революційних сил отримують запевнення, що техніка залишиться в частинах, а у разі придушення революції у Києві та рейду «Беркуту» на Рівне будуть захищати мирних жителів міста разом із протестувальниками.

Після повернення до Львова бере участь у Ночі Гніву, формує зі спортсменів загін та повертається до Києва, де залишається до повної перемоги революції.

Із початком бойових дій у 2014 році добровільно йде у військкомат, але отримує відповідь, що його військова спеціальність (оператор РЛС) не затребувана. Навесні 2015 року, після впровадження у бригадах ЗСУ посади прес-секретаря, мобілізовується у 14 ОМБР на посаду керівника прес-служби бригади.

У червні 2015 бригада займає оборону у Секторі «М», захищаючи Маріуполь. На початку вересня 2015 року 14 ОМБР передислоковується на Донецький напрямок, займаючи оборону міст Мар’їнка та Красногорівка.

Влад Якушев змінює стандарт роботи бригадних прес-офіцерів у АТО. Переселяється на передову, щоб особисто бути в курсі подій. Разом із солдатами виходить на бойові чергування, безпосередньо бере участь у боях.

У лютому 2016 Влад Якушев висвітлює проблеми військових у статті "1000 "бойових" і "агенти Кремля".[23] У статті піднімаються болючі питання: невиплата бойової тисячі за день боїв, які обіцяв військовим президент; десятикратний розмір, який стягується з військовослужбовців за втрачені речі; відсутність конкретних дат демобілізації 4-ї, 5-ї та 6-ї хвиль мобілізації.

Стаття викликала широкий резонанс.[24] Якушева відстороняють від роботи із журналістами та під наглядом офіцера контрозвідки супроводжують у штаб бригади, де примушують виключити мобільні телефони. Через раптове зникнення зі зв’язку журналісти розпочинають пошук Влада Якушева, запускають флешмоб #Якушевтримайся. Солідарність з відстороненим прес-офіцером висловлюють військовослужбовці всіх бригад, які перебувають на передовій.[25]

Під тиском громадськості та через побоювання бунту у воюючих частинах Якушева викликають у Київ у Міністерство оборони України. Під час тижневого відрядження Влад Якушев активно працює із чиновниками міністерства та журналістами, шукаючи можливості вирішити перелічені проблеми військових. Завдяки резонансу та безпрецедентній підтримці Якушева громадянами України більшість озвучених проблем вдається вирішити.

Скасовується норма про штрафування у десятикратному розмірі за втрачені речі, встановлюються конкретні дати демобілізації з лав ЗСУ, бійці 14 ОМБР отримують близько 500 тис. гривень за участь у бойових діях.

У листопаді 2016 Влад Якушев демобілізується з лав ЗСУ у званні старшого лейтенанта. Державних нагород не має.

Із 1997 року пише серію оповідань, які розміщує на літературних форумах. Має низку перемог у літературних конкурсах. Зокрема, у 2003 році із оповіданням «Играть с жизнью» переміг у конкурсі журналу «Рок-оракул», де був надрукований під псевдонімом Брати Балаганови.[26]

У 2006 році на гроші меценатів виходить перша частина фантастичної повісті «Путівник грішників». Через брак коштів уривок повісті оформлюють як завершену роботу.

Якушев шукає видавців. Звертається із пропозиціями щодо збірника оповідань до українських видавництв, але не отримує відповідей. Довший період пише «у стіл». По-справжньому повертається до творчості після повернення з фронту.

Автор оповідання «Щоденник шестикласника» у збірці «Десять історій для хлопців»[27], Видавництво Старого Лева. Більше, ніж на рік переїжджає в Івано-Франківську область, село Пуків – у родинну хату свого кума Андрія Лотоцького та працює над книгою «Карателі».

Роман буде опублікований восени 2018 року видавництвом «ДІПА».

Книжка насамперед про людей на війні. Кадрових та мобілізованих, адекватних і не дуже. Всі вони вирішили захищати свою країну і прийшли в армію. Хтось за повісткою, хтось добровільно. У книзі багато сюжетних ліній, які з часом перетинаються. А оскільки книга про людей, то серед головних героїв не тільки військові, а й цивільні – люди, які живуть у зоні АТО. Хоча Влад Якушев пише не тільки про людей. Серед головних героїв і тварини, які теж мають свій погляд на цю війну.

Книга художня, але написана на основі реальних подій.[28][29][30][31]

«Усі, хто загинув у книзі, загинули і у реальному житті. Тому це і моя особиста книга пам’яті», – каже автор. Проте у книзі те тільки трагічні події. Із героями роману трапляється і чимало кумедних випадків.

Влад Якушев написав сценарій повнометражного фільму за мотивами книги «Карателі». Зараз обговорюється можливість зйомок кінострічки, яка буде мати назву «Мобілізяки»[32].

Влад Якушев також є автором документально фільму «Нічні Тіні» про 1 батальйон 14 ОМБР[33] та короткометражної стрічки «Малюнок для героя», яка перебуває на стадії монтажу.

У травні 2019 у видавництві «ДІПА» вийшла друга книга Влада Якушева, написана у співавсторстві з Андрієм Лотоцьким – «Сірі археологи»[34]. Це перша книжка трилогії про неймовірні пригоди двох кумів, які за допомогою металошукача впродовж багатьох років шукають скарб. Назва трилогії: «Двоє з лопатою», бо, власне, кумів двоє. Яша та Батя мають свою іноді дещо дивну філософію життя, можливо, тому весь час потрапляють у різноманітні пригоди. Іноді доля усміхається їм, і кумам вдається знаходити цікаві старовинні речі. Як же ці предмети опинились на цьому місці? Книга допоможе читачу припідняти завісу століть і дізнатись про це.

Книга написана на основі реальних подій.

Також також у 2019 побачила світ третя книга збірки оповідань АТОвців – «4-5-0», в яку ввійшло оповідання Влада Якушева під назвою «Фігурки у тирі». Збірку презентував редактор і письменник Василь Піддубний на Першому форумі військових письменників у Львові[35].