Янанебібув

Презентація альбому відбулася 14 січня 2000 року у галереї «Лавра»[1][2]. Пісні «Кавачай» і «Коли тебе нема» прозвучали у фільмі Олексія Балабанова «Брат 2», що відразу зробило групу дуже популярною в Росії.

Святослав Вакарчук дав такі коментарі до пісень:[4][5]

• Янанебібув

Одна з моїх улюблених пісень. Дуже енергетично сильна. Ритм такий жорсткий, дуже фанковий. І я там співаю — суміш регі та української народної музики. Ну, і гарний приспів, мені страшенно подобається. Це пісня студійна. Ми всі в студії сіли та зробили її.

• Той день

Коли на концерті барабани вступають, мені аж мурашки по шкірі. Хоча насправді нічого такого не планувалося. Звичайна пісня була. Що називається, вдало зробили. Я теж її придумав в студії. Слова «той день» я придумав, тому що вони красиво співалися.

• Мало мені

Ні, не найулюбленіша, одна з трьох. Там струнний квартет. Дуже мелодійна. Куплет тихенький — тихенький, а потім в приспіві такий вибух — «мало, мало, мало мені!». Про Біллі Голідей мої улюблені слова є. Я її дуже люблю. Уявляв собі настрій «Someday You Come Alone…», 30—ті роки, голос такий.

• Сосни

Я написав її, коли йшов по вулиці у Львові. Пісня вийшла з бажання зробити щось не рок-н-рольне, а таке — мало не джангл. А потім джангл пішов кудись разом з текстом. Тому що текст був абсолютно ліричним. Ну і вирішили залишити так, як є. Дуже вдало вийшло, що ми її записали раніше всіх інших, у Вінниці. Там є така цікава студія, з кам'яними кімнатами. Англійці будували. Осіння пісня. Там мандоліна є, «Родес» вперше — саме звідти пішла.

• Кавачай

Пісня дуже автобіографічна. Про те, як розчаровуєшся в близькій людині. Здавалося, що вона дуже хороша, і вона завжди говорить, що вона не така, як усі, і ти думаєш, що вона не така, як усі. А виходить, що вона звичайна людина. І там фраза в кінці — «не така, як всі» — жорстока, з іронією. У мене було одне таке розчарування в житті. Пісня дуже стара. А починається вона з дуже прикольних блатних акордів під таку гугняву гітару.

• Відпусти

Цю пісню Євген спродюсував сам. Його аранжування. Теж струнний квартет. Дуже особиста пісня. Вона така справжня. Мені подобається мелодія, яка вийшла. Так красиво! Текст звичайний. Я б навіть сказав попсовий — про кохання. Але є одна добра рима «ти моя — не моя». Тут все зрозуміло. Пісня про те, що дівчина недосяжна для тебе, але ти в неї закохався та просиш, щоб вона тебе відпустила.

• Африка

Стара наша пісня, 96-го року — написана через рік після нашого утворення. Її у всіх країнах світах однаково добре сприймають. Там посередині все в телефонну трубку, як у Portishead. Голос через дисторшн. Модні речі всякі. Познущалися наді мною, як могли.

• Поясни

Пісня, яку написав Паша. І слова, і музику. Мені про неї важко щось сказати, бо це його пісня. Я зрозумів, нарешті, як це важко — заспівати чужу пісню. Вона з загорнутим текстом — для людини, яка пише пісню вперше. Але хороша.

• Фіалки

Єдиний політичний текст. Там просто є слова «Мінімум волі за мінімум долі / На мінному полі фіалки не цвітуть». Мені сподобалася така метафора. «Ти кажи „так“, або „нi“, або „так“, або „нi“, або „так“ — чим тобі не любов? Залишили нам день неонової весни. Здати сказали кров». Вона дуже антивоєнна. Там приспів: «Де ми є? Хто ми є? Плаваєм, поки є сили. І летять, як горять, Наші дні. Нам довго лишилось чи ні?». Я офігів чесно від того, що скрізь така фігня — то Чечня, то Югославія. Я взагалі аполітична людина, але от один раз мене пробило. Пісня дуже підходить по музиці до решти пісням, і ми вирішили його ввімкнути.

• Коли тебе нема

Звичайний такий Police. Чекаєш дівчину, її все немає, нервуєш, злишся. Нічого такого.

• Етюд

Це моя сама—сама улюблена пісня. Я знаю, що вона зовсім не концертна, але я не можу не співати її. Вона під гітару, тільки наприкінці з'являються барабанчики. Я вважаю, що це найкраще, що я придумав у своєму житті, та найкраще, що я заспівав у своєму житті на записи. Вона остання, непопсова, однотонна. Це дуже глибока річ. Не знаю, переживали ви таке вже — коли розумієш, що ти з людиною поруч, але вже все по інерції, і це тисне на тебе. Людину поважаєш і боїшся щось змінити, вже в муку все собі робиш. І ось цей стан — погано без неї і погано з нею.