Ян Веринський

Ян Веринський, псевдоніми:«Будяк», «Станіслав Фалецький» (пол. Jan Weryński, „Oset”, „Stanisław Fałęcki”), 6 лютого 1897,Мелець — 1940) — польський активіст за незалежність, солдат Легіону та війська польського, доктор юридичних наук, член місцевого самоврядування, віце-президент Львова за часів ΙΙ Речі Посполитої, жертва катинського розстрілу.

Ян Веринський
Jan Weryński
Ян Веринський
Jan Weryński
Віце-президент Львова
1929 — 1939
Народився 6 лютого 1897(1897-02-06)
Мелець
Помер 1940(1940)
Відомий як політик
Громадянство  Польща
Національність поляк
Освіта факультет права Університету Яна Казимира у Львовіd
Політична партія Табір національного об'єднання
Нагороди

Медіафайли у Вікісховищі
З ліва на право: Роман Дунін, Ян Веринський, Юзеф Оштрицький, Ян Сміховський (1935)

Біографія

Народився 6 лютого 1897 року в місті Мелець.Там же вчився в гімназії і вступив в стрілецький союз.Після початку Ι Світової вступає в ряди легіону.Служив в 1-піхотному полку що складався з Ι бригади і 5 полку піхоти у складі Ι і ΙΙΙ бригад. Учасник багатьох битв Ι світової. Був у званні хорунжий.В кінці 1917 року був звільнений від фронтової служби за станом здоров'я. Повернувшись до Мелецю, Веринський працює в офісі мелецького повіту.В 1918 році був одним з засновників та командиром мелецького відділу Польської Організації Військової яка в кінці війни зайняла місто. Потім Веринський приступив до створення структур в місті під командуванням військових та громади.

Був знову призваний до армії, пізніше звільнений у березні 1919.Закінчив відділ права Університету Яна Казимира у Львові після чого в 1923 році отримав ступінь доктора.Потім вступив на службу до місцевого самоврядування. З 1924 року працює в уряді львівського воєводства, на посаді клерка, в 1929 році був призначений на посаду віце-президента Львова.В 1939 знову повернувся до Польщі[1].У 30-х роках обіймав посаду начальника управління кадрів опікунської ради шкільного округу Львова[2][3][4].Стає членом львівської філії Табора національного об'єднання[5].

Веринський брав активну участь у підготовці оборони Львова в 1939 році. Після початку Другої світової війни та Вторгнення СРСР до Польщі 17 вересня був схоплений радянськими військами в східній Польщі.

Убитий членами НКВС весною 1940 року. Його прізвище було занесено до так званого Списка Катині, що був опублікований в 1994 році[6]. Був перепохований в 2012 році на Польському військовому цвинтарі в Биківні.

Жертвами катинського розстрілу були також інші віце-президенти Львова: Францішек Іржик,Віктор Хаєс[7][8].

Нагороди

Джерела

Примітки
  1. Z Tadeuszem Krzyżewskim rozmawia Janusz M. Paluch.
  2. Tydzień Strzelca zapowiada się wspaniale. .
  3. Z prac Obyw. Komitetu Organizacyjnego Tygodnia Propagandy Związku Strzeleckiego. „Gazeta Lwowska”, s. 5, nr 220 z 25 września 1932.
  4. Odznaczenie naczelnika Wydziału Personalnego w Kuratorium Lwowskim dr. Weryńskiego. „Wschód. Prasowa Agencja Informacyjna”, s. 1, nr 724 z 10 listopada 1934.
  5. Komitet obchodu 25-lecia Z. W. C. oraz Tygodnia Propagandy Związku Strzeleckiego. „Gazeta Lwowska”, s. 5, nr 262 z 23 września 1933.
  6. Ukraińska Lista Katyńska.
  7. Ukraińska Lista Katyńska. Rada Ochrony Pamięci Walk i Męczeństwa. 1994. с. 12, 33. Процитовано 7 квітня 2016.
  8. Z Tadeuszem Krzyżewskim rozmawia Janusz M. Paluch. cracovia-leopolis.pl. Процитовано 7 квітня 2016.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.