Ян Спєвак

Він народився в українському селі Гола Пристань у сім'ї євреїв, син батька Леона та матері Клари. Він провів своє дитинство у Херсоні, потім разом із родиною переїхали до Польщі та оселився у Рівному на Волині. Він вивчав польську мову у Львові та Варшаві. Він асоціювався з групою поетів лівих, які друкували свої вірші в соціалістичному виданні «Сигналі» та «Лівий слід». Період Друга світова війна провів у Радянському Союзі.

У 1948 році він одружився з поетесою Анною Каменською (1920—1986). У них було два сини: Ян Леон (1949—1988), журналіст, письменник і громадський діяч, Павло, соціолог (народився в 1951 році).

Повернувся до Варшави в 1950 році. Він був членом редакції літературного щомісячника Сьогодняшній день. Він опублікував багато томів поезії, включаючи переклади творів з російської та болгарської літератури. Разом зі своєю дружиною Анною Каменською він переклав п'єси Горького, а у співпраці з Северином Поллак опублікував літературну публікацію в 1955 році Юзефа Чеховича. Він є автором антологій, літературних етюдів, нарисів та спогадів інших поетів (у тому числі Константи Ільдефонс Галчинський, Станіслав Пєнтак, Зузанна Ґінчанка). Він отримав у 1966 р. болгарський орден Кирила та Мефодія за переклади з болгарської мови, що містяться в антології «О, ліс, зелений ліс». Його вірші містяться у понад десятка антологій польської поезії, виданих іноземними мовами.

Він помер від раку[1] у Варшаві і похований на Повонзківському цвинтарі у Варшаві[2] .

Щороку з [1968] у Свідині відбувається загальнодержавний польський поетичний конкурс імені Яна Спєвака та (з 2005 року) також Анни Каменьської, один із найстаріших конкурсів у Польщі.