Японський сцинк

Загальна довжина цього сцинка сягає 20—23 см, з них хвоста 15—15,5 см. Кольору шкіри у нього зверху чорно-коричневий із світлими продовженими смугами. Більша частина нижньої повіки вкрита 3—4 непрозорими пластинками. Спереду клоакальної щілини є 2 великих щитка. Присутній яскраво виражений статевий диморфізм та зміна забарвлення в онтогенезі. Хвіст яскраво—синій, біля основи зелений. У віці 4 років відбувається поступова зміна забарвлення. Блакитні лінії тьмяніють, у самок з'являються широкі коричневі смужки, що розташовані вздовж хребта, вони знебарвлюються і зникають у середній частині тулуба. Горло самців має червоний колір, який, переходячи на черево, поступово втрачає інтенсивність й зникає біля основи хвоста. Пропадає лаковий блиск, характерний для кольору статевонезрілих особин. Дорослі самці стають оливково-сірими з широкою темною смугою з боків.

Полюбляє хвойні ліси, узбережжя водоймищ. Часто влаштовується на кам'янистому та глинястому ґрунті.

Активний вдень. Харчується комахами, безхребетними, павуками, молюсками, багатоніжками, кільчастими хробаками.

З зимівлі прокидання у травні. Парування відбувається у травні — на початку червня. В листі влаштовує своє кубло. У липні відкладає до 6 яєць. Новонароджені ящірки завдовжки 70 мм з'являються наприкінці липня.

Часто можна зустріти на усіх Японських островах, також є у Приморському та Хабаровському краях й на о.Кунашир (Російська Федерація). Цього сцинка занесено до Червоної книги Росії з огляду на те, що кількість в межах країни зменшилася до 300 особин.

• (анг.) The Reptile Database: Plestiodon latiscutatus.