Кунашир

Кунаши́р (рос. Кунашир, яп. 国後島, くなしりとう, МФА: [kunaɕiɾʲi toː]) — острів вулканічного походження в північно-західній частині Тихого океану. Належить до групи Курильських островів. Міжнародний статус острова невизначений. Адміністративно відноситься до складу Сахалінської області Росії. Японія вважає острів своїм і відносить його до складу префектури Хоккайдо.

Кунашир
рос. Кунашир, яп. 国後島
Вид на Кунашир з гір п-ва Сіретоко

Карта
Географія
44°04′ пн. ш. 145°46′ сх. д.
Акваторія Охотське море, Тихий океан
Група островів Велика Курильська гряда
Площа 1490  км² 
Довжина 123 км
Ширина 30 км
Найвища точка 1819 м
Країна
Японія/ Росія[1]
Регіон Префектура Хоккайдо[2]/Сахалінська область[3]
Район Округ Немуро[2]/Южно-Курильський район[3]
Населення 8000 осіб (2007)
Кунашир
Кунашир (Японія)
Кунашир
Кунашир (Росія)

 Кунашир у Вікісховищі

Етимологія

Існує дві гіпотези щодо етимології назви острова. Згідно з першою вона походить від айнського сполучення Кунне-сірі або Кунне-сіру — «Чорний острів». Згідно з другою — від сполучення Куна-сірі або Куна-сіру — «Трав'яний острів».

Географія

Вулкан Тятя
Вид на Сіретоко. Захід сонця

Видовжений з північного сходу на південний захід. Довжина острова — 122 км, ширина — від 8 до 30 км. Площа близько 1,5 тисяч км². Берег тихоокеанської частини скелястий, важкодоступний. На північному сході через протоку Катерини знаходиться острів Ітуруп. На південному заході віддалений Кунаширською протокою (Немуро), на півдні — протокою Зради від японського острова Хоккайдо. Відстань в найвужчій точці Кунаширської протоки становить 18 км. На південному сході, паралельно острову, розташована Мала Курильська гряда. Вона відокремлена Південно-Курильською протокою. Iз західної сторони через Кунаширську протоку гарно видно гори півострова Сіретоко, частину о. Хоккайдо. Посеред Кунаширської та протоки Зради проходить російсько-японський кордон.

Рельєф острова

В північній частині острова розташовані високі вершини — вулкани Тятя (1822 м) і Руруй (1486 м). В центрі лежить вулкан Менделєєва (888 м), а на півдні вулкан Головніна (542 м). В найвужчій центральній частині острова розміщені озеро Срібне та бухта Первухіна.

Вулкани острова:

Висота (м)
Руруй ルルイ岳 • Руруй Руруй 1 485
Тятя 爺爺岳 • Тятя Тятя 1 822
Менделєєва [[羅臼山 • Раусі яма Менделеева 888
Головніна 泊山 • Томарі яма Головнина 543

Історія

Ворота святилища
Село Головніно до війни

Острів Кунашир віддавна заселяли айни. 1754 року на ньому було створене перше японське рибацьке поселення. 1789 року між айнами і японцями спалахнув збройний конфлікт. 1798 року острів відвідав японський урядовець і мандрівник Кондо Дзюдзо. 1811 року в поселені Томарі висадилися перші росіяни на чолі з Головніним.

Станом на 1945 рік населення острова нараховувало 7370 осіб. Воно займалося виловом ламінарій, тунця, крабів, займалися скотарством, видобутком сірки та лісництвом.

Після спалаху японсько-радянської війни 1945 року острів був окупований радянськими військами, уряд СРСР включив його до складу новоутвореної Південно-Сахалінської області, яка 1947 р. стала частиною Сахалінської області РРФСР. На сьогодні японський уряд не визнає російського панування, вимагаючи повернути окуповані території. Проблема територіальної приналежності острова залишається перепоною для підписання мирного договору між Японією і Росією від часу останньої війни 1945 року.

Галерея

Вид на о. Кунашир з гір п-ва Сіретоко (о. Хоккайдо)
Вид на о. Кунашир (вулкан Менделєєва) з мису Носаппу, (о. Хоккайдо). М. Немуро. Знято 13.02.2019 р.
Вид на о. Кунашир (влк. Головніна) з п-ва Ноцуке (о. Хоккайдо)

Дивись також

Проблема Північних територій.

Джерела та література

Кунашир // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)

Примітки

  1. Згідно позиції Японії острів є виключно японським та входить до складу округу Немуро префектури Хоккайдо. Адже вона вважає Південні Курили своїми. Росія вважає острів своїм, що знаходиться в Южно-Курильському районі Сахалінської області, бо всі Курильські острови вважає своїми.
  2. Згідно позиції Японії
  3. Згідно позиції Росії

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.