Ясна Поляна (Вітовський район)
Ясна Поля́на — село в Україні, у Миколаївському районі Миколаївської області. Входить до Мішково-Погорілівської териториальної громади. Населення становить 33 осіб. Орган місцевого самоврядування — Мішково-Погорілівська сільська рада.
| село Ясна Поляна | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Миколаївська область |
| Район/міськрада | Миколаївський район |
| Рада | Мішково-Погорілівська сільська рада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1923 |
| Населення | 33 |
| Площа | 12 км² |
| Густота населення | 2,75 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 57229 |
| Телефонний код | +380 512 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 47°04′04″ пн. ш. 32°09′28″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
9 м |
| Водойми | р. Інгул |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 57214, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с. Мішково-Погорілове, вул. Миру, 38 |
| Карта | |
  Ясна Поляна | |
 Ясна Поляна | |
| Мапа | |
| |
Історія
в 1923—1924 рр. зусиллями декількох об'єднаних домогосподарств Тернівських болгар були побудовані хутори Добра Надія та Ясна Поляна, яким невдовзі надали статус поселень. Ясна Поляна, за однією з версій, була найменована за аналогією назви села в странджанському регіоні Болгарії. Там на початку XX ст, група молодих інтелігентів заснувала комуну, яка підтримувала кореспонденцію з письменником Л. М. Толстим і на честь його батьківщини назвала село Ясною Поляною. Про цей факт тернівці дізнались від болгар, що приїжджали з метрополії у Тернівку на заробітки. За іншою версією, ім'я хутору надали за пропозицією тернівських учителів. Місцевість, в якій розташована Ясна Поляна, в народі дістала назву «Бундурки» (від українського розмовного слова, що означає «картопля»). Тут ТСОЗ «Вільний орач Жовтня» поряд із зерновими вирощував картоплю. В 1924 році в Добрій Надії проживали всього 7 жителів, а у Ясній Поляні — 16. Але вже наступного року в першому поселенні нараховувалось 18 дворів (63 жителі), у другому -13 (83 жителі).
Індивідуальні та колективізовані домогосподарства продовжували займатись товарним овочівництвом. Для окремих селян городництво стало єдиним джерелом сімейного доходу, причому в громаді утвердилася думка, що цей вид занять є серйозним і прибутковим промислом, а не «бабською справою», як говорили раніше. Місцева влада навіть встановила контроль за станом старих водопідйомних (поливальних) машин на кінній тязі. Зрошувальне городництво виявилося більш стабільним, ніж хліборобство. На 144 га поливних городів (29 % від усіх поливних площ на Миколаївщині) хуторяни вирощували традиційний асортимент овочів, які реалізовували на міському ринку.[1]
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 8 осіб, з яких 5 чоловіків та 3 жінки.[2]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 33 особи.[3]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 90,91 % |
| російська | 6,06 % |
| болгарська | 3,03 % |
Примітки
- Гамза, В. І. Тернівка. Історико-етнографічний нарис — Миколаїв: Іліон, 2013. ISBN 978-617-534-143-8 — сторінки 118—119
- Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Миколаївська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Миколаївська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Розподіл населення за рідною мовою, Миколаївська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.