Яценко Антон Володимирович

Анто́н Володи́мирович Яце́нко (нар. 13 липня 1977, Київ) — український політик, Народний депутат VI, VII і VIII скликань. Причетний до низки корупційних схем. Фігурант двох кримінальних справ через розслідування програми Наші гроші.[3] Звинуватив учасника боїв за Донецький аеропорт у «вбивствах мирних жителів та мародерстві».[4] Голосував за диктакторські закони 16 січня 2014 року[5] та 2012 року — за «Закон Ківалова-Колесніченка»[6], що надавав російській мові статус другої державної.[7]

Яценко Антон Володимирович
Народився 13 липня 1977(1977-07-13) (44 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна  Україна
Діяльність політик
Alma mater Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана
Науковий ступінь доктор економічних наук
Членство Верховна Рада України VIII скликання, Верховна Рада України IX скликання, Верховна Рада України VII скликання і Верховна Рада України VI скликання
Посада Народний депутат України[1], Народний депутат України[2], Народний депутат України і Народний депутат України
Партія БЮТ (до 2007)
Партія регіонів (з 2012 по 2014)
Партія відродження (з 2014)

Народний депутат України
VI скл.
Блок Юлії Тимошенко 23 листопада 2007 — 12 грудня 2012
VII скл.
Партія регіонів 12 грудня 2012 — 27 листопада 2014
VIII скл.
безпартійний 27 листопада 2014 — 29 серпня 2019
IX скл.
За майбутнє 29 серпня 2019 — 18 травня 2021
IX скл.
ВО «Батьківщина» 18 травня 2021 —

Картка на сайті Верховної Ради України

Життєпис

Освіта

1993—1998 — навчався в Київському економічному інституті менеджменту за спеціальністю — менеджмент зовнішньоекономічної діяльності підприємства, кваліфікацією — менеджер-економіст.

1007—2002 р- навчався в Київському економічному університеті за спеціальністю правознавство, кваліфікацією — юрист.

Має науковий ступінь доктора економічних наук.[8]

Професійна кар'єра

1998 — 2001  — помічник-консультант народного депутата України.

2002–2003 — завідувач інформаційно-аналітичного відділу Управління з суспільно-політичних питань Головного управління з питань внутрішньої політики Адміністрації Президента України.

2003 — 2004 рр. — помічник Першого віце-прем'єр-міністра України.

2004 — 2005 рр. — проректор Київського економічного інституту менеджменту.

2007 р. — в.о. старшого наукового співробітника наукового відділу глобальних систем сучасної цивілізації Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.

Політика

З 2007 року по 2012 р. — народний депутат України VI скликання від Блоку Юлії Тимошенко, голова підкомітету з питань регулювання ринку державних закупівель, державного замовлення, конкурсів та діяльності державних підприємств Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики.

З 2011 по 2014 — член Партії регіонів.

10 серпня 2012 року у другому читанні проголосував за Закон України «Про засади державної мовної політики».

На Парламентських виборах в Україні 2012 р. балотувався по одномандатному виборчому округу № 200 (Черкаська область) від Партії регіонів. Пройшов у парламент, набравши 29,9 % голосів[9]. Займав посаду Голови підкомітету з питань цінних паперів, фондового ринку, діяльності державних підприємств, операцій, пов'язаних з реалізацією окремих видів майна, діяльності рейтингових агентств Комітету з питань фінансів і банківської діяльності.

В червні 2013 року в числі 148-ми народних депутатів України підписав Звернення депутатів від Партії регіонів і КПУ до польського Сейму з проханням «визнати Волинську трагедію геноцидом щодо польського населення і засудити злочинні діяння українських націоналістів». Цей крок перший Президент України Леонід Кравчук назвав національною зрадою.

16 січня 2014, під час Євромайдану, голосував за пакет законів, які стали відомі як «Закони про диктатуру».[5]

На позачергових парламентських виборах у жовтні 2014-го був в черговий раз обраний народним депутатом. Однак, на відміну від попередніх виборів, Яценко пройшов до Ради як самовисуванець і в парламенті не приєднався до жодної з фракцій чи депутатських груп. У Раді 8-го скликання зайняв посаду Голови підкомітету з питань законодавства про адміністративні правопорушення Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

Народний депутат IX скл.[10], член депутатської групи «За майбутнє»[11]. Член Комітету Верховної Ради з питань екологічної політики та природокористування[12].

18 травня 2021 року перейшов до фракції Батьківщина[13].

Критика

Журналіст Тетяна Чорновіл опублікувала низку розслідувань, в яких стверджувала про причетність Яценка до корупційних схем[14][15][16][17][18].

Декілька разів (1 вересня і 12 жовтня 2012 р.) ЗМІ оголошували про причетність Яценка до ДТП, проте він спростовував ці повідомлення[19][20].

За даними журналістів «Дзеркала тижня», Антон Яценко через родичів та пов'язаних осіб контролював спілку громадських організацій «Тендерна палата України», яка мала виняткові повноваження з контролю над державними закупівлями[21].

Неодноразово був помічений в численному «кнопкодавстві» під час голосування у Верховній Раді[22][23][24].

У червні 2018-го Антон Яценко звинуватив у вбивствах мирних жителів та мародерстві учасника боїв за Донецький аеропорт Олега Герваса. Після цього «кіборг» подав на нардепа позов до Печерського районного суду Києва. 24 січня 2020 року суд виніс ухвалу в якій зобов'язав Яценка спростувати неправдиву інформацію та виплатити на користь позивача 5 тисяч гривень моральної компенсації[25].

Примітки
  1. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
  2. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
  3. Нардеп Яценко отримав 2 кримінальні справи через розслідування “Наших грошей”. Bihus.Info (укр.). 9 листопада 2017. Процитовано 22 лютого 2021.
  4. "Кіборг" виграв суд проти депутата Яценка, який назвав його "мародером та вбивцею" – сюжет. 5 канал (укр.). Процитовано 22 лютого 2021.
  5. Яценко Антон Володимирович — Голосування народного депутата 16.01.2014 — Офіційний портал ВРУ. (Перевірено 14 жовтня 2014)
  6. Результати голосування за “мовний” законопроект. Список. Українська правда (укр.). Процитовано 26 лютого 2021.
  7. Яценко Антон Володимирович — вся правда Біографія, Балотування, Фракції, Декларація. www.chesno.org. Процитовано 22 лютого 2021.
  8. Науковці України irbis-nbuv.gov.ua
  9. Сайт ЦВК. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 16 грудня 2012.
  10. Відомості про підрахунок голосів виборців в одномандатному виборчому окрузі № 200 cvk.gov.ua
  11. 23 самовисуванці об'єднуються в групу «За майбутнє» — Лубінець Інтерфакс-Україна (29.08.2019)
  12. Рада включила до комітетів ще 11 народних депутатів Укрінформ (10.09.2019)
  13. Нардеп Яценко увійшов до фракції "Батьківщина". РБК-Украина (рос.). Процитовано 18 травня 2021.
  14. Чорновіл Т. Красная мафия всех сильней? // УП, 12 травня 2010
  15. Чорновіл Т. Реінкарнація тендерної мафії // LB.ua, 11 квітня 2011
  16. Чорновол Т. Київ Яценка. Екскурсія маєтностями хрещеного батька тендерної мафії, кандидата в списки ПР // УП-Блоги, 27 липня 2012
  17. Чорновол Т. Київ Яценка ІІ. Екскурсія маєтностями хрещеного батька тендерної мафії // УП-Блоги, 27 липня 2012
  18. Чорновол про схеми Яценко // Рандеву з Яніною Соколовою, 18 квітня 2020
  19. «Регіонал» Антон Яценко знову «засвітився» в ДТП // Gazeta.ua, 12 жовтня 2012
  20. «Регіонал» Яценко став фігурантом ДТП і каже, що його хотіли вбити // УП, 13 жовтня 2012
  21. Партія «Відродження»: колишні регіонали на орбіті Коломойського // УП, 23 жовтня 2015
  22. Головний кнопкодав 2016 року. ICTV. 22 грудня 2016.
  23. Відеодоказ: нардеп-кнопкодав побив власний рекорд. 24 канал. 5 квітня 2017.
  24. "Кнопкодав-рецидивіст" Яценко у ВР голосував одразу за шістьох під вигуки "давай, Антон!" (відео). УНІАН. 20 березня 2018.
  25. "КІБОРГ" ВИГРАВ СУД ПРОТИ ДЕПУТАТА ЯЦЕНКА, ЯКИЙ НАЗВАВ ЙОГО "МАРОДЕРОМ ТА ВБИВЦЕЮ" – СЮЖЕТ. 5 канал. 24 січня 2020.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.