Яцко Олександр Володимирович
Олександр Володимирович Яцко (біл. Аляксандр Уладзіміравіч Яцко, рос. Александр Владимирович Яцко; нар. 13 червня 1958, Мінськ, БРСР, СРСР) — радянський російський актор театру, кіно та телебачення білоруського походження, Заслужений артист Росії (2005).
| Олександр Яцко | ||||
|---|---|---|---|---|
| біл. Аляксандр Яцко рос. Александр Яцко | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | Олександр Володимирович Яцко | |||
| Народився |
13 червня 1958 (63 роки) Мінськ, БРСР, СРСР | |||
| Національність | білорус | |||
| Громадянство |
 СРСР Росія | |||
| Діяльність | актор, театральний режисер, телеактор | |||
| Alma mater | Школа-студія МХАТ | |||
| Роки діяльності | 1985 — донині | |||
| Дружина | Олена Валюшкіна (у шлюбі: 1994–2014) | |||
| IMDb | nm0946853 | |||
| Нагороди та премії | ||||
 | ||||
|
| ||||
Життєпис
Олександр Яцко народився 13 червня 1958 року в Мінську. Закінчив архітектурний факультет Білоруського Політехнічного інституту в 1980 році, а у 1985 році — акторський факультет Школу-студію МХАТ.
У 1985-1993 роках працював у Театрі на Таганці.
Кінодеб'ют відбувся 1985 року, тоді Олександр Яцко виконав роль німецького офіцера у військовій драмі «Таємна прогулянка».
З 1993 року Олександр Яцко є актором театру імені Моссовєта.
Олександр Яцко озвучує документальні фільми та рекламу, з вересня 2002 по червень 2003 року був голосом телеканалу «ТВС».
З січня по червень 2016 року вів програму «Розкриваючи містичні таємниці» на телеканалі «Москва Довіра».
Особисте життя
Був одружений з акторкою Оленою Валюшкиною, з якою у нього є двоє дітей: син Василь (нар. 1997) та дочка Марія (нар. 2003). Восени 2014 року подружжя розлучилося, після 20 років шлюбу[1].
Фільмографія
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 2019 | с | Підлягає знищенню | Подлежит уничтожению | Сичьов |
| 2018 | с | Так не буває | Так не бывает | Леонід Хохлов |
| 2018 | с | Куля | Пуля | Полташевич |
| 2018 | с | Жовте око тигра | Жёлтый глаз тигра | адвокат «Коня» |
| 2018 | с | Пес-4 | Пес-4 | шеф |
| 2017 | с | Той, хто не спить | Тот, кто не спит | Достоєвський |
| 2017 | с | Лінія світла | Линия света | Ясновельможний[2] |
| 2015 | с | Лондонград | Лондонград | Кирило Савенко, батько Артема |
| 2015 | ф | Піонери-герої | Пионеры-герои | Михайло |
| 2015 | с | Кухня | Кухня | Антон Володимирович, новий шеф-кухар ресторану «Victor» |
| 2014 | ф | Спіраль | Спираль | Борис |
| 2013 | ф | Вилікувати страх | Излечить страх | Мамонтов |
| 2011—2012 | с | Закрита школа | Закрытая школа | Петро Морозов, бізнесмен |
| 2011 | с | Амазонки | Амазонки | Олександр Мілов, серійний вбивця |
| 2011 | с | Знахар 2: Полювання без правил | Знахарь 2: Охота без правил | Кислий |
| 2010 | с | Лікар Тирса | Доктор Тырса | Максим Бергер, гросмейстер |
| 2003 | с | Бідна Настя | Бедная Настя | князь Олександр Рєпнін, батько Михайла і Наталії |
| 2003 | с | Пан або пропав | Пан или пропал | Рой Нільсен, данець, етнограф |
| 2002 | с | Марш Турецького-3 | Марш Турецкого | Віталій Клемешев, мер Степногорська |
| 2001 | с | На розі, у Патріарших-2 | На углу, у Патриарших-2 | Авіла |
| 1999 | с | Каменська | Каменская | Борис Шалигін |
| 1997 | ф | Країна глухих | Страна глухих | кредитор |
| 1987 | ф | Чоловічі портрети | Мужские портреты | художник |
| 1986 | ф | Викуп | Выкуп | лижник-терорист |
| 1985 | ф | Таємна прогулянка | Тайная прогулка | Макс фон Герліц |