Ячницький Аполлон Володимирович

Народився 26 квітня (9 травня) 1906 року у Києві. Син художника Аристарха Лентулова і Наталії Апполоновни Ячницькой. Виховувався в родині київського помічника присяжного повіреного Володимира Івановича Ячницького. У 1923-1924 роках працював табельником в Київській міліції. З 1923 по 1926 рік вивчав акторську майстерність в Російському драматичному театрі в Києві, при якому закінчив студію, і потім був прийнятий в театр членом трупи. Після завершення Другої Світової Війни переїхав до Москви. У 1940 році дебютував в кінематографі з роллю імператора Павла I в радянському фільмі «Суворов». В період 1930-1934 та 1952-1964 років був членом трупи в Московському театрі Сатири. У 1955-1960 роках гастролював від філармонії по СРСР. З 1964 по 1970 рік — актор в Московському театрі акторів кіно.[1] За своє життя працював на багатьох радянських кіностудіях, таких як Казахфільм, у 1941-1945 роках та Мосфільм у 1950-1952 роках, а також в компанії Москонцерт у 1961-1970 роках.[2]

Був одружений з актрисою Ольгою Васильєвою. Помер 8 листопада 1980 року. Похований в Москві на Введенському кладовищі.[3]

• 1940 — Суворов — Павло I
• 1941 — Перша кінна — диверсант
• 1942 — Бойовий киносборник: Наші дівчата — диверсант
• 1943 — Райдуга — Адольф Гітлер
• 1955 — Таємниця вічної ночі — Віктор Павлович Лаврентьєв
• 1956 — Довгий шлях — Арабін
• 1956 — Урок історії — Адольф Гітлер
• 1958 — Тривожна ніч — полковник Ярликів
• 1958 — Йшли солдати ... — ватажок анархістів в ресторані
• 1959 — Жорстокість — Костянтин Іванович Воронцов, ватажок банди
• 1967 — Війна і мир — епізодична роль
• 1968 — Діамантова рука — Микола Іванович, екскурсовод по Стамбулу
• 1969 — Служили два товариші — сусід Саші на кораблі