Райдуга (фільм, 1943)
«Райдуга» (рос. «Радуга») — український радянський художній фільм 1943 року режисера Марка Донського, екранізація однойменної повісті Ванди Василевської. Прем'єра фільму відбулася 24 січня 1944.
Райдуга | |
|---|---|
| рос. Радуга | |
 | |
| Жанр | воєнний фільм |
| Режисер | Донськой Марко Семенович[1] |
| Сценарист | Василевська Ванда Львівна |
| У головних ролях |
Алісова Ніна Улянівна, Ганс Клерінг, Ужвій Наталія Михайлівна, Тяпкіна Олена Олексіївна і Івашова Валентина Семенівна |
| Оператор | Монастирський Борис Савелійович |
| Композитор | Шварц Лев Олександрович |
| Кінокомпанія | Кіностудія імені Олександра Довженка |
| Тривалість | 93 хв. |
| Мова | російська |
| Країна |
.svg.png.webp){kind=small} СРСР |
| Рік | 1943 |
| IMDb | ID 0037205 |
Займає 29-у позицію у списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно.
Сюжет
Під час німецько-радянської війни проста українська жінка Олена Костюк стає партизанкою. Потрапивши до рук ворогів, вона витримує нелюдські муки, катування, смерть своєї новонародженої дитини, але не видає товаришів.
У ролях
- Наталія Ужвій - Олена Костюк
- Олена Тяпкіна - Федосья
- Валентина Івашова - Ольга, вчителька
- Ніна Алісова - Пуся, сестра Ольги, дружина лейтенанта Кравченка, коханка коменданта
- Антон Дунайський - дід Євдоким Охапка
- Ганна Лисянська - Малючиха
- Ханс Клерінг - комендант Курт Вернер
- Микола Братерський - староста Петро Гаплик
- Володимир Чобур - лейтенант Сергій Кравченко
- Вітя Виноградов - Ведмедик, син Малючихи
- Алік Летичівський - Сашка, син Малючихи
- Вова Пономарьов - молодший син Малючихи
- Емма Перельштейн - дочка Малючихи
- Юлія Ткаченко
- Ніна Лі
- Єлизавета Хуторна - Грохачиха
- Аполлон Осенев - символічний Адольф Гітлер
Історія створення
Фільм знімався в 1943 році в Ашгабаті на стадіоні, засипаному сіллю, яка замінила сніг.
Нагороди
Незважаючи на поширену в пресі інформацію, фільм ніколи не отримував американської премії «Оскар», оскільки цю премію в номінації «Кращий фільм іноземною мовою» вперше було вручено тільки в 1947 році. Але картину було відзначено Головним призом асоціації кінокритиків США і Вищою премією газети «Daily News» «За кращий іноземний фільм в американському прокаті 1944 року», а також призом Національної ради кінооглядачів США.