Ґері Барлоу

Після того, як Барлоу було обрано фронтменом гурту, Найджел Мартін-Сміт обрав ще чотирьох учасників: Марка Оуена, Джейсона Оранджа, Ховарда Дональда та Роббі Вільямса.

Дебютний альбом Take That & Party був випущений 17 серпня 1992 і досяг другого місця у чарті Великої Британії. Наступного року побачив світ їх другий альбом, Everything Changes, який майже повністю було засновано на піснях Барлоу.

Перший сингл з альбому, «Why Can't I Wake Up With You», досяг другого місця у британських чартах, проте вже наступний, «Pray», став хітом № 1, така ж доля спіткала ще три сингли з альбому: «Relight My Fire», «Babe» та «Everything Changes»[7]. Барлоу отримав нагороду для композиторів Айвор Новелло за сингл «Pray»[8].

У 1994-му році, разом із Ріком Естлі, він записує бек-вокал для пісні Елтона Джона «Can You Feel the Love Tonight» для мультфільму Король Лев.

Третій альбом групи, Nobody Else, також оснований на піснях Барлоу, став альбомом № 1 у Британії, а сингл «Back For Good» став хітом № 1 у 11-ти країнах, та досяг № 7 у чарті US Billboard Hot 100[9]

Перед четвертим туром (Nobody Else Tour), через конфлікт з Барлоу та Джейсоном Оранджем, Take That покидає Роббі Вільямс. Незважаючи на це, група їде у тур вчотирьох, проте він стає останнім аж до об'єднання гурту у 2005-му році.

13 лютого 1996-го року, Ґері Барлоу заявляє, що збірка «Greatest Hits» буде останнім альбомом Take That, а кавер-версія пісні Bee Gees «How Deep is Your Love» буде їх останнім синглом.

Сольна кар'єра Барлоу розпочалася дуже успішно і йому пророкували звання «наступного Джорджа Майкла». Його перші два сольні сингли «Forever Love» (випущений у липні 1996) і «Love Won't Wait» (написаний Мадонною) зайняли перші місця у Великій Британії. Його дебютний альбом Open Road досяг № 1 в чарті альбомів Великої Британії і був проданий 2-х мільйонним тиражем по всьому світу.

Перший сингл, випущений Барлоу в США як сольним виконавцем був «So Help Me Girl». Він досяг 44-го місця у чарті Billboard Hot 100 і № 1 у чарті США Billboard Adult Contemporary.[10]

Після успіху першого сольного альбому Барлоу випускає другий LP Twelve Months, Eleven Days у 1999 році. Однак, перший сингл за альбому, «Stronger», отримав мінімальну підтримку і трансляцію на радіо, як результат — максимальне 16-те місце у чартах Великої Британії. Другий сингл «For All That You Want» досяг лише 24-го місця, однак потрапив у топ-5 Фінляндії.

Не кращі справи були і у самого альбому, який не потрапив навіть у топ-10, залишившись на низькій, 35-й, сходинці. Після цього біло скасовано вихід третього синглу, «Lie To Me», а компанія BMG відмовилась продовжувати роботу з Барлоу.[10]

Барлоу на 5 років зникає з музичного небосхилу аж до об'єднання Take That.

2005-го Барлоу знов звернув до себе увагу після участі у документальному фільмі Take That: For the Record. Після успіху фільму, було вирішено спробувати об'єднати гурт у форматі чотирьох.

Випустивши збірку Never Forget – The Ultimate Collection, яка продалась тиражем більше ніж 2 мільйони копій[11], Take That відправились у тур по Великій Британії.

Вже за рік виходить перша нова пісня, «Patience» (пер. з англ. — терпіння), яка одразу ж стає хітом № 1. Той самий успіх повторює наступний сингл «Shine» і альбом Beautiful World, який було продано тиражем більше ніж 2,8 мільйони копій[12]. У 2007-му році, спеціально до туру альбом, доповнений хітом «Rule The World», було перевидано, і він знов повернувся на першу сходинку чартів.

У 2008-му Take That номінується одразу на 4 премії Brit Awards (Best British Group, Best British Album, Best British Single та Best British Live Act), дві з яких (Best British Single та Best British Live Act) отримує.

Take That випускає сингл «Graetest Day», який знов стає № 1. Альбом, який виходить за ним слідом, The Circus, який також зайняв 1-шу сходинку у чарті, було розпродано у кількості 2,2 мільйони копій, стає мультиплатиновим вже за 4 дні після виходу. Згодом, всього за п'ять годин було розкуплено більше як 1 мільйон квитків на концерти з нового туру.[13]