Ґміна Зімна Вода
Гміна Зімна Вода — колишня (1934—1939 рр.) сільська ґміна Львівського повіту Львівського воєводства Польської республіки (1918—1939) рр. Центром ґміни було село Зимна Вода.
Гміна Зімна Вода | |
1934-1939 | |
Воєводство | Львівське |
---|---|
Повіт | Львівський |
Адмінцентр гміни | Зимна Вода |
Тип гміни | Сільська |
Площа | (1934[1]) 46,25 км² |
Громади | 7 |
Населення (1931) • населення • густота населення |
8 186[1] 177 осіб/км² |
1 серпня 1934 р. було створено ґміну Зімна Вода у Львівському повіті. До неї увійшли сільські громади: Білогорща, Кальтвассер, Рудно, Скнилів, Скнилівок, Зимна Вода, Зимновідка[2].
У 1934 р. територія ґміни становила 46,25 км². Населення ґміни станом на 1931 рік становило 8 186 осіб. Налічувалось 1 458 житлових будинків[1].
Національний склад населення ґміни Сокольнікі на 01.01.1939[3]:
село | населення | українці-грекокатолики | українці-латинники | польськомовні українці | євреї | німці | поляки | польські колоністи |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Білогорща | 820 | 15 | 15 | 10 | 780 | |||
Кальтвассер | 770 | 100 | 40 | 60 | 570 | |||
Рудно | 1710 | 620 | 30 | 20 | ||||
Скнилів | 1650 | 930 | 220 | 40 | 30 | 230 | 200 | |
Скнилівок | 1260 | 560 | 700 | |||||
Зимна Вода | 2300 | 30 | 60 | 30 | 60 | 2120 | ||
Зимновідка | 1160 | 1160 | ||||||
Загалом | 9670 | 2255 | 220 | 75 | 150 | 170 | 6600 | 200 |
Відсотки | 100% | 23,32% | 2,28% | 0,76% | 1,55% | 1,76% | 68,25% | 2,07% |
Ґміна зайнята 12 вересня 1939 року 1-шою гірськопіхотною дивізією. Відповідно до Пакту Молотова — Ріббентропа 23 вересня територія ґміни була передана німцями радянським військам[4]. Ґміна ліквідована в 1940 р. у зв’язку з утворенням Брюховицького району.
Примітки
- Skorowidz gmin Rzeczypospolitej Polskiej. Warszawa 1935.
- Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 14 lipca 1934 r. o podziale powiatu lwowskiego w województwie lwowskiem na gminy wiejskie. Dz. U. z 1934 r. Nr 64, poz. 546(пол.)
- Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 47-50.
- Бешанов В. Червоний бліцкриг. Архів оригіналу за 29 квітня 2016. Процитовано 10 травня 2017.